Люблю тебе, мов матінку свою,
І звідусіль думками завжди лину,
Тобі любов безмежну віддаю,
Нескорена і горда Україно… — «Нескорена і горда Україно…»[1]
Воскресни в кожнім серці, Україно!
І освіти любов'ю й освяти
Усіх, хто блудить в темряві й невпинно
До пропасті сповзає з висоти. — «Воскресни в кожнім серці, Україно!»[2]
Нехай над світом завжди лине
Та давня слава України,
В котрій кипів до зрадигнів
Нескорених її синів. — «Якщо кохаєш рідний край…»[3]
Та поки рабський дух витає
І меншовартість відчуває
У серці не один в цей час —
Ще воля не прийшла до Вас. — «Якщо кохаєш рідний край…»[4]
Оріть і сійте! Божа Мати
Зібрать поможе врожаї.
До праці, поки ви живі!
Бо годі, годі, годі спати —
Уже господарем час стати
У ріднім краї назавжди. — «Якщо кохаєш рідний край…»[5]
О, Слово! Слово! Знайди силу
Розбурхати страшну могилу
Бездушності глухонімої,
Такої черствої і злої. — «На сторожі»[6]
Причастімось любов'ю, кохані —
Геть недоленько, сум і журба,
Лиш в святім розумінні й єднанні
Буде наша Вкраїна жива. — «Причастімось любов'ю…»[7]
Не прикриєш, тумане, хустиною тою
Цю розпуку в очах, і скорботу і біль,
Бо нема на землі українській спокою,
І байдужість усіх роз'їда, наче сіль. — «Ти не в силі, тумане…»[8]
Я не зраджу тебе, не покину,
Ані в радості, ані в журбі —
Бо це щастя любити Вкраїну,
Бо це щастя буть вірним її! — «Синьоока моя Україно»[9]
Стаття у Вікіпедії