П'єр Сотрей

П'єр Сотрей (фр. Pierre Sautreuil) — французький журналіст, який з травня 2014 висвітлює події на Донбасі, зокрема, на територіях, які не контролюються українською армією. Його статті публікують французькі газети «l'Obs», «le Parisien», «le Monde».

Цитати

«Бетмен» та Плотницький по-різному бачили майбутнє «Новоросії», вони спиралися на різні кола в Москві та конкурували за економічні ресурси Донбасу (вугілля, бензин, гуманітарна допомога, рекет місцевого бізнесу тощо). Дослідження цієї боротьби дозволило мені відкрити «приховане обличчя» сепаратизму, а саме економічний аспект самопроголошеної республіки, який має відверто кримінальний характер.

З серпня 2014 Міністерство надзвичайних ситуацій РФ відправило на Донбас понад тридцять гуманітарних конвоїв, що становить близько 25 000 тон продуктів, будівельних матеріалів, медикаментів, бензину тощо. За інформацією від моїх джерел, цю гуманітарну допомогу масштабно використовували не за призначенням. Зокрема, до 50% вмісту конвоїв, замість того, щоби бути розданими населенню, продавали.

Здається також, що частина отриманих завдяки нелегальному продажу гуманітарної допомоги грошей повертається в Москву, в кишені деяких посадовців із Міністерства надзвичайних ситуацій. Класична схема «відкату». Важливо розуміти, що міністерство не контролює розподіл гуманітарної допомоги в ДНР та ЛНР та займається лише комплектацією та відправкою конвоїв на сепаратистські території. Як сказав мені один із сепаратистських командирів, «неможливо, щоби такі зловживання відбувалися без співучасті високопосадовців із російського міністерства надзвичайних ситуацій».

В Донецьку усе відбулося дуже швидко. Усунення від влади, наприкінці осені 2014-го, Безлера (який тримав під контролем Горлівку) було останнім епізодом боротьби за владу в регіоні до остаточної централізації влади Олександром Захарченком, людиною Кремля в Донецьку. Сьогодні ротації у міністерствах ДНР показують, що конфлікти там існують, але в лідерстві Захарченка ніхто не сумнівається. Поміж іншим, це можна пояснити також і медійною увагою до Донецька.

В Луганську, натомість, ця вертикаль влади довго була відсутня. Поняття «господарі війни» дуже добре характеризує конкуруючих командирів, які були незалежні один від одного, і кожен з них мав свою територію. В Алчевську, наприклад, Олексій Мозговий та його бійці робили усе, що хотіли. В Стаханові казак Павло Дрємов навіть проголосив незалежність «Козацької народної республіки». Таких прикладів багато. Цікаво, що кожен із цих «господарів війни» мав різні зв’язки, та різних «спонсорів» в Москві.

Вбивство «Бетмена» 1 січня 2015-го та Мозгового 23 травня — це найбільш яскраві епізоди спроби централізувати владу в Луганській області. В цьому процесі російські секретні служби відіграли важливу роль. Вбивство «Бетмена» напевно було здійснено за керівництвом російського полковника. Наказ надійшов із Міністерства надзвичайних ситуацій РФ.

Сьогодні найбільш численною групою в ДНР та ЛНР є пенсіонери, які не змогли, або не захотіли виїхати. Ці пенсіонери живуть у бідності, і великою мірою залежать від гуманітарної допомоги. Їм насправді байдуже, звідки її привозять.

В ЛНР відчувається велика втома місцевого населення. Багато хто каже, що не підтримує ані сепаратистів, ані Україну, але просто хоче миру. Люди усвідомлюють, що сепаратисти не можуть існувати незалежно від України, чи від Росії. В регіоні вже майже немає прихильників «Новоросії». Ті, хто підтримує проект сепаратистів, роблять це тому, що підтримують приєднання регіону до Росії. Але багато хто знає, що цього приєднання не відбудеться. Цим людям байдуже, чиї прапори будуть висіти над їхнім містом, аби лише не падали снаряди.

В місті [Луганську] відчутна атмосфери напруги, страху, місцеві жителі не розповідають про свої політичні погляди першому зустрічному. Але якщо у вас вийде встановити довірливі стосунки, вони відразу розкажуть, що вони у відчаї від розборок та авторитаризму багатьох сепаратистських бійців та їхніх лідерів.