Огнівець Інна Василівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Огнівець Інна Василівна
Інна Огнівець, українська дипломатка.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Огнівець Інна Василівна (народилась 30 серпня 1962 року, Жовті Води, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — українська дипломатка. З 19 жовтня 2015 року до 24 червня 2022 року — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Португалії.

Цитати про себе[ред.]

  •  

Можливо, я не є великою фанаткою, але якщо вже дивлюся футбольні матчі, то роблю це з великим інтересом. Якщо, наприклад, наша команда грає, то дуже хвилююся, щоб наші виграли. Це надзвичайне почуття, коли людина спостерігає за футбольним матчем! До того ж, робота в Португалії ще більше зобов’язує любити футбол. [1]

Цитати про гендерну рівність[ред.]

  •  

У дипломатичній сфері України працює досить багато жінок. Це я можу підтвердити, оскільки на дипломатичній службі перебуваю вже 23 роки. Хочу сказати, що жінки абсолютно не є «білими воронами», багато з них працюють на керівних посадах, зокрема – заступник міністра, керівники структурних підрозділів, керівники закордонних дипломатичних установ… Тому тут можна говорити про гендерну рівність. [1]

  •  

Коли люди працюють, то таких понять, як «жіноча дипломатія» чи «чоловіча дипломатія» для мене особисто не існує. Тому що будь-яка професія і професія дипломата в тому числі передбачає насамперед наявність професійних якостей. Це стосується як жінок, так і чоловіків. Дипломатам необхідно мати такі якості, як уміння знайти компроміс, уміння бути почутим, вислухати співрозмовника. Крім того – ініціативність, працьовитість і, звичайно ж, патріотизм.[1]

  •  

У Португалії із 60 послів, акредитованих у Лісабоні, працює 24 жінки. Тут існує навіть клуб жінок-послів. Він є досить активним. На постійній основі проводяться зустрічі з впливовими політиками.[1]

  •  

Так склалося, що я працювала і працюю в такому середовищі, де спостерігається гендерна рівність – мається на увазі, по кількості чоловіків і жінок у колективі – приблизно 50 на 50. Я вважаю, що це оптимальний варіант для нормальних взаємовідносин. Взагалі дипломатична служба зближує людей, і таке товариство – це чудово, бо ми знаємо одне одного впродовж багатьох років, і ми щиро радіємо, коли відбуваються підвищення, заохочення наших колег.[1]

Цитати про роботу[ред.]

  •  

Словаччина і Португалія – це європейські країни, вони є членами Європейського Союзу, членами НАТО. Тобто, тих організацій, до яких Україна прагне вступити. Фактично, це означає, що спілкування з представниками Міністерства закордонних справ Португалії є досить подібним до того, як це відбувалося у Словаччині, тому якихось дипломатичних тонкощів я не бачу. Це однаковий підхід до дипломатичної роботи, до того, як усе це відбувається в Європі.[1]

Цитати про дрес-код[ред.]

  •  

Так, я бачила коментарі в соцмережах щодо вбрання нашого посла у Великій Британії, вони мене засмутили. На мою думку, така реакція є свідченням того, що інколи люди обирають предметом дискусії питання, про яке не мають жодного уявлення. Зокрема, ідеться про незнання питань дипломатичного протоколу тієї чи іншої країни. Адже особливості дипломатичного протоколу, врегульовані певними нормативними актами, суттєво відрізняються в кожній країні.[1]

  •  

Можу сказати, що я, наприклад, перед врученням вірчих грамот (12 січня 2016 року) уважно ознайомилася із відповідним документом, отриманим від керівника державного протоколу Португалії, де були описані всі вимоги щодо того, як відбуватиметься ця процедура. Звичайно, там також було питання, присвячене дрес-коду. Для жінок це обов’язково має бути сукня. Зрозуміло, що у Великій Британії існують інші вимоги до вбрання послів під час вручення вірчих грамот. За моєю інформацією, вбрання посла України у Великій Британії Наталії Галібаренко відповідало вимогам дипломатичного протоколу цієї країни. [1]

Цитати про Португалію, Росію та Україну[ред.]

  •  

Загалом Португалію як країну характеризують три основні «Ф»: Футбол, Фатіма (місто, де відбулося явлення Діви Марії) та Фаду. Фаду – це ексклюзивний пісенний стиль португальського походження. Для португальців музика має особливе значення і те, що їм не вдавалося раніше перемагати в Євробаченні, призвело до припинення на певний період часу участі Португалії в конкурсі. [2]

  •  

Офіційна позиція Португалії у таких ситуаціях незмінна, вона полягає у підтримці України, її територіальної цілісності, ідеї повернення Криму та Донбасу Україні, про що заявляється неодноразово під час зустрічей, візитів, заходів. У нас немає підстав сумніватися, що позиція змінилася. Позицію Росії вони засуджують, так само як і весь Європейський Союз, і санкції Португалія застосовує нарівні з іншими державами.[2]

  •  

Росія намагається взяти реванш у Португалії, тому що торік португальській парламент визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. І, звичайно, це було несподіванкою для Росії, беручи до уваги те, що зараз у Португалії при владі коаліція лівих сил.[2]

  •  

На жаль, українська громада є не настільки дружною, як хотілось би, бо Росія через свої спецслужби намагається впливати на неї. Українська громада офіційно складає близько 35 тисяч осіб: близько 10 тисяч у Лісабоні, всі інші розпорошені по країні. Найбільші громади в Порту, Бразі – це на півночі, Албуфейрі, Фару – на півдні. В Португалії ми відчуваємо всі прояви гібридної війни. Росія тут розгорнула свій гібридний антиукраїнський фронт.[2]

  •  

Певної перешкодою лишається відстань між країнами. Але Україна дуже активна по відношенню до Португалії і наш експорт значно більший, ніж експорт Португалії до України. Серед продукції, яку ми продаємо Португалії, переважає сільськогосподарська – зерно, олії. Що стосується Португалії, то в їхньому експорті переважає промислова продукція – електричні машини, запчастини до автомобілів. Україна має великий інтерес до розвитку співробітництва у сфері вироблення відновлювальної енергії, і Португалія може слугувати в цьому прикладом. [2]

Цитати про міграцію українців в Португалію[ред.]

  •  

Португалія має досить толерантне законодавство, в тому числі стосовно нелегальних мігрантів. Зокрема, відповідно до португальського законодавства, якщо особа має навіть письмову пропозицію про працевлаштування, то це вже є підставою для звернення до міграційної служби Португалії за отриманням посвідки на тимчасове проживання. Депортація – доволі рідкісне явище і застосовується здебільшого до тих осіб, хто відбув терміни ув'язнення за злочини, скоєні на території Португалії.[2]

  •  

Українці є третьою найчисельнішою громадою Португалії після бразильців та кабовердіанців (Республіка Кабо-Верде – острівна держава в Атлантичному океані, колишня колонія Португалії), завоювали в країні великий авторитет своєю працелюбністю, дисциплінованістю, здібностями й талантами. Португальці дуже шанують ці якості українців, наголошуючи на цьому під час кожної зустрічі. Звичайно, ми пишаємося тим, що українська громада має такий високий авторитет у Португалії.[2]

  •  

...число українських громадян, які працюють в Португалії, за останнє десятиліття скоротилося на дві третини – зі 100 000 до 30 000 осіб. В основному це пов’язано не з масовим від’їздом з країни, а в першу чергу з отриманням португальського громадянства.(2021)[3]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg