Мірча Луческу

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мірча Луческу
Mircea Lucescu Shakhtar Donetsk-Arsenal Kiev 2013 (1).jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мі́рча Луче́ску (рум. Mircea Lucescu; нар. 1945) — румунський футболіст і тренер, головний тренер донецького «Шахтаря»; батько футбольного тренера Развана Луческу.

Цитати[ред.]

  •  

Ні, я не згоден з цією системою. Відповідальність поділена відразу на п'ятьох. Це неправильно. Тягар відповідальності повинна нести тільки одна людина! Як і в клубі повинен бути один президент. Де кілька акціонерів, там немає нічого, крім великих проблем. Подібне я побачив і в Туреччині, і в інших місцях. У команді є один тренер, який приймає рішення, порадившись з помічниками. І повинен бути один арбітр, за яким останнє слово. Всі інші тільки перекладають відповідальність з себе на інших. Виходить, що головний арбітр, перебуваючи в полі, не ставить пенальті і чекає, що скаже йому бічний. А той теж чекає рішення іншого... Це ненормально. Так, може бути допущена помилка, але відповідальність за неї повинна нести одна людина[1]. — Про збільшення кількості арбітрів на полі.

  •  

Проти. Вважаю це неможливим. Ми ж не можемо переривати гру, щоб дивитися повтори. Футбол хороший своєю постійною динамікою. А помилки властиві людині. Це нормально, але тільки якщо набирає чинності людський фактор, а не якісь навмисні дії, як буває іноді. Це зовсім інша справа. Також можуть мати місце і помилки футболістів. Футбол — це єдина колективна гра, яка базується на помилках. Усі інші — на якихось схемах, на точності, комбінаціях і так далі. У футболі ж головну роль відіграють талант, імпровізація, інстинкт... Можеш зіграти успішно, а можеш і допустити помилку[1]. — Про застосування відеоповторів голів під час матчів.

  •  

Моя сім'я по всьому світу: одні працюють, інші вчаться. Ми рідко збираємося разом. Тому найважливіші моменти мого життя пов’язані з футболом. Коли новий гравець починає розуміти те, що я хочу від нього, я себе почуваю щасливим. Потім дуже важливо втілити на футбольному полі ці ідеї. Речі не грандіозні, але важливі — серце і душа, які в них були вкладені. А результат приносить відчуття того обсягу роботи, який був виконаний. Є дрібниці, які дуже важливі! Зате потім ти отримуєш від своєї роботи, від якості зробленого, ні з чим не порівнянне задоволення[2]. — Про головну подію у особистому, сімейному житті в 2013 році.

  •  

Зараз в Україні дуже складно. Я втомився від того, що нам доводиться грати на інших стадіонах. Політична обстановка може змусити мене покинути Україну. І не тільки політична, а й спортивна. Це дуже складний сезон. У "Динамо" перевага перед нами, думаю, це їхній рік. Не думаю, що вдасться виправити ситуацію. Наприклад, "Металіст" проти нас зрівняв рахунок на 94-й хвилині, а "Динамо" проти "Олімпіка" на 94-й забило переможний гол. Їм пощастило, а нам — ні...
Я продовжив контракт з "Шахтарем" і не можу все кинути і поїхати. Але в Україні жити небезпечно. Думаю про звільнення. Поки що не знаю, як вчиню[3]. — Інтерв'ю румунській пресі у березні 2015 р.

  •  

Мої футболісти не були сконцентровані в кінцівці поєдинку, хоча ми і заслуговували перемоги. На жаль, але в цьому році у нас не було шансів. Важливо те, що ми вийшли в Лігу чемпіонів.
Під час серії пенальті в один момент я навіть думав вивести команду з поля. Щодо інциденту після матчу, то коли немає можливості контролювати велику кількість фанатів, може все статися[4]. — Про поразку своєї команди у фіналі Кубка України 2015.

  •  

Ви знаєте, в Україні громадянська війна. Ми вже тривалий час не перебуваємо вдома і майже рік живемо в готелях. Базуємось в лісі біля Києва. Але нам дуже не вистачає нашого найкрасивішого і сучасного стадіону "Донбас Арена". Ми постійно подорожуємо — всі 52 рази в сезоні ми літали на матчі на літаку.
У "Шахтарі" багато хто в Україні бачить ворога. Нас називають сепаратистами або терористами. Ми стикаємося зі ставленням, якого не заслужили. Але в таких умовах ми граємо в футбол, намагаємося бути успішними. "Шахтар", "Зоря", донецький "Металург", "Чорноморець", "Олімпік", "Іллічівець"[5]. — Про ситуацію в Україні, червень 2015 р.

  •  

Якби вони зайшли на сайт УЄФА, то побачили б, що я другий за кількістю виграних трофеїв. Я дуже здивований високому місцю Лобановського у цьому рейтингу. За межами України він нічого не досяг.[6]Про 6-е місце Валерія Лобановського у рейтингу найкращих клубних тренерів в історії футболу за версією France Football, Мірча Луческу 41-й.

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg