Лобановський Валерій Васильович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Лобановський
Valeri Lobanovsky.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Вале́рій Васи́льович Лобано́вський (1939—2002) — видатний радянський та український футболіст і тренер. Багаторічний наставник «Динамо» (Київ), на чолі якого двічі вигравав Кубок володарів кубків. Тричі був наставником збірної СРСР, з якою став віце-чемпіоном Європи 1988. Герой України.

Цитати[ред.]

  •  

Один шеф-кухар має ті самі продукти, що і його колега, а ось страва у нього виходить зовсім інша.

 

Один шеф-повар располагает теми же продуктами, что и его коллега, а вот блюдо у него получается совершенно другое.

  •  

Тренер — це творча особистість. А творча людина має право на помилку…

 

Тренер — это творческая личность. А творческая личность имеет право на ошибку…

  • Оцінювати гру команди потрібно через призму протидії її суперника.
  • Щоб перемагати, завжди треба випереджати свій час.
  • На тренуваннях ми не просто м'яч копаємо, а моделюємо ситуації, які виникають на полі у матчах. Чим більше футболісти пам'ятатимуть автоматичних навичок дій у елементарних ситуаціях, тим більше часу залишиться на імпровізацію, котру ми всіляко заохочуємо.[1] (про «роботизацію» футболу і моделювання тренувального процесу)
  •  

Одна гра збірної вартує десь 5-6 ігор чемпіонату. І приблизно один рік життя.

 

Одна игра сборной стоит где-то 5-6 игр чемпионата. И примерно один год жизни.

  •  

Ті, хто не ходить на стадіон, не мають права говорити про футбол.

 

Те, кто не ходит на стадион, не имеют права говорить о футболе.

  •  

Я не чарівник і ніколи на подібну роль не претендував.

 

Я не волшебник и никогда на подобную роль не претендовал.

  •  

Ліквідація команди «Карпати» — це катастрофа футболу у всьому західному регіоні республіки. Мине не одне десятиліття, перш ніж зрозуміють увесь трагізм такого об'єднання… Як би не намагалися вожді від футболу виправдати свої антиспортивні дії, але така легендарна і справді неординарна команда, якою були Карпати у радянському футболі, воскресне, напевне, не скоро. — Про об'єднання «Карпати» (Львів) зі СКА (1982—1989)[2]

  • Намагатися скопіювати якийсь ідеал – заняття марне. Випередження – ось єдиний сенс роботи.
  • Гра забувається, а результат назавжди залишиться в історії. Сенс футболу в результаті.
  • Футбол, насамперед, творчий процес. А те, що він пов'язаний з грошима, було зрозуміло всім, крім радянської системи, яка хотіла отримувати високі результати, нічого не вкладаючи. Не буває так.
  • Будь-яка тактика хороша, якщо вона призводить до бажаної мети.
  • На полі не повинно бути пасивних гравців. Загальний рух. Помилка повинна бути моментально виправлена.
  • Рух – це життя, спокій – це смерть.
  • Критикувати не тільки можна, а й треба. І якщо критика конструктивна, якщо в ній є якесь раціональне зерно, то вона йде тільки на користь тим, кого критикують.
  • Компромісами справі не зарадиш: потрібно піти на ризик сьогодні, бо завтра, можливо, ризикувати вже буде нічим.
  • Життя гравця футбольної команди майстрів аскетичне, яке свідомо уникає маленьких життєвих спокус.
  • Необхідно, щоб кожен перейнявся ідеєю так, ніби це придумано ним самим.
  • Все залежить від того, куди ці долари вкладаються. Можна їх розтринькати, а можна пустити на розвиток футболу, на виховання своїх гравців, створення власної матеріально-технічної бази.
  • Без журналістів неможливий розвиток футболу. Вони можуть або гальмувати процес, або рухати його вперед.
  • Справжній тренер зобов'язаний уважно стежити за сучасними світовими тенденціями, постійно дізнаватися щось нове, а не використовувати з сезону в сезон одні й ті ж напрацювання.
  • Бути тренером значно складніше, ніж гравцем. На полі ти керуєш тільки м'ячем, а біля бровки ти керуєш людьми.
  • Тренер не може формувати схему гри, виходячи з наявних футболістів. Це безглуздо і безперспективно. Прогрес футболу можливий тільки тоді, коли тренер заздалегідь уявляє модель гри і свідомо підбирає під неї виконавців.
  • Тренер не може подобатися всій команді. Це аксіома.
  • Кожен жест тренера, слово, погляд – це теж виховна робота. Манера одягатися, зачісуватися, тон розмови – також відносяться до категорії виховних засобів.
  • Мене часто називають диктатором. Я категорично з цим не згоден. Диктатор – це той, хто готовий наказувати, не вдаючись у міркування опонента. Я ж завжди пропоную гравцям оскаржити мої пропозиції.
  • Взяти м'яч і обвести півкоманди – це ще не індивідуальна майстерність. Індивідуальна майстерність – це вміння за частки секунди прийняти правильне рішення у складній ситуації. Я вважаю, що можна взагалі не пускатися в дриблінг і бути при цьому найкориснішим гравцем команди.
  • Я взагалі не розділяю перемоги і поразки, це неминучі складові частини одного процесу.
  • Достоєвський казав, що категоричність суджень властива невігласам. Зокрема тому я намагаюся нікому нічого не нав'язувати.
  • Ще в молодості я привчив себе ніколи не виставляти напоказ власні переживання.
  • Я не визнаю моди. Я визнаю тільки те, що розумно.
  • Спочатку я розглядав футбол виключно як заняття, що дозволяє відволіктися від напруженої інтелектуальної роботи.
  • Поразкою тренера я вважаю лише нездатність тренувати. Хоче людина, старається – не може. Це поразка. А програш на футбольному полі – зовсім інша справа. Програв – думай, докопуйся до причин.
  • Своїми відчуттями я ніколи ні з ким не ділюся. Поки зберігаєш їх у собі – вони сильні, варто обговорити з ким-небудь – розхолодив і себе, і співрозмовника.
  • У день матчу необхідна найсуворіша концентрація професійної енергії. Переконаний, є нитки, за допомогою яких вона передається гравцям. Скільки разів ловив себе на тому, що імпульс адресатом отриманий: «передавач» і «приймач» перебували на одній хвилі.
  • Нам вдалося не допустити пасивної оборони, яка рано чи пізно призводить до пропущеного м'яча.
  • Я відношу себе до категорії людей, які не люблять зізнаватися у своїй неправоті, але – з роками і досвідом – намагаюся після здійснення помилки повестися таким чином, щоб оточуючим не склало труднощів переконатися в тому, що я помилявся. Відвертість – наука важка.
  • Зараз ми говоримо про так звану „розумну“ універсалізацію. Що я маю на увазі? Ну, наприклад, ми не поставимо нападника Шевченка на місце правого захисника. Але якщо він потрапить у цю зону, то повинен вміти зіграти і там. А майбутнє, я вважаю, взагалі за повною універсалізацією.
  • Випадковостей не буває. Випадковість теж вияв певної закономірності. Якої? Нехай тренери і журналісти спробують зрозуміти.[3]
  • Мене перш за все цікавить процес, вдосконалення. Якщо воно йде, то будуть і пам'ятні матчі і улюблені гравці[4]
  • Для себе я твердо засвоїв з перших же днів: тренер повинен свято пам'ятати, не забувати ні на мить, що працює з людьми, які значною мірою роблять з нього тренера. А люди на відміну від роботів мають душу, часто досить вразливу, іноді – норовливу. Тренер, безумовно, повинен досконало розбиратися у футбольній справі, але це один бік медалі. Інший – тренер зобов'язаний однаково добре розуміти і душу гри, і душу людей.

Про Лобановського[ред.]

  •  

Є тільки один спосіб спростувати стиль гри і метод підготовки Лобановського — обіграти його. А якщо не можете обіграти, значить, правда на його боці.

 

Есть только один способ опровергнуть стиль игры и метод подготовки Лобановского - обыграть его. А если не можете обыграть, то, значит, правда на его стороне.

  — Микита Симонян [2]
  •  

Ми живі доти, доки нас пам'ятають. — напис на надмогильному пам'ятнику Лобановського

 

Мы живы до тех пор, пока нас помнят. [1]

Примітки[ред.]

  1. ЛОБАНОВСКИЙ И В КУВЕЙТЕ ЛОБАНОВСКИЙ («Зеркало Недели»)
  2. Футбол… зі сльозами, С. 193
  3. Е. Шаинский. Роналдо Киеву не нужен. «Спорт-Экспресс журнал», № 2 за 1998 р., стр. 68
  4. Е. Шаинский. Возвращение. «Спорт-Экспресс журнал», № 2 за 1997 р., стр. 63

Джерела[ред.]

  • mk.ru
  • kopanyi-myach.info
  • Сало І. А. Футбол… зі сльозами. — Львів: Каменяр, 2007. — 542 с.


Bookmark-new.svg