Мати Апостолів

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мати апостолів — українська військова драма 2020 року режисера Зази Буадзе.

Цитати про фільм[ред.]

  •  

Заза дуже береже глядача, щоб не надсадити його серце. Тому після цього трудного фільму в людях лишається світло. Розширюється серце і плаче від того, що чується живим, а не від тяжкості[1].

  Наталія Половинка, виконавиця головної ролі
  •  

«Мати Апостолів» — про те, що життя і любов можливі завжди, і в розпал війни. Що є сила, яка перемагає раніше зброї. Так було на Майдані, коли наша молитва, співаний гімн спиняли натиск беркутівців. [...] Так і зараз, перемога молитви стається раніше перемоги зброї[1].

  — Наталія Половинка
  •  

Мати в пошуках сина чинить, насправді, розвідку в тил ворога. І проходить через мінне поле, і крізь всі біди, бо її веде. Ця сила любові у всі часи перемагає. Фільм базований на реальних історіях чудесного порятунку льотчиків. І ця сцена, і весь фільм, зроблені з такого людського рівня, який, як би це точніше висловити..., — не знає війни. Є в людині така територія — де вмовкають, перестають всі війни[1].

  — Наталія Половинка
  •  

Так, наприклад, вчить режисер Валерій Більченко: у тобі є всі персонажі, ти дозволяєш зараз оцьому одному проявитися. При цьому твоя сутність спостерігає. Хоч у моїй ролі є біографічні збігання зі мною — співачка, дослідниця традиційної пісні, родом з Вінниччини — та, творячи роль, заново знайомишся з цими реаліями через персонажа, через життя Софії. У тім же і радість професії актора — в цій можливості відкривати життя новими очима[1]!

  — Наталія Половинка
  •  

Те, що у фільмі присутній духовний напів і народна пісня, було для мене принциповим. Я пояснюю це собі так, що пісня до Богородиці і пісня Роду творять єдність — таку райдугу, яка тримає і зцілює світ.
Духовний напів — це благодатний дощ, що спадає на землю, бо постійно співають ангели. Земля, пропустивши крізь себе цей спів, народжує його як пісню народну — звернення до неба. Так і м’яка чиста вода, яка падає в землю, набирається солей, мінералів, запахів, і живить все живе, все суще, і знову росою повертається до неба. Як колообіг води, так і колообіг пісні: він і чистить буття, і зцілює, і свідчить[1].

  — Наталія Половинка
  •  

Це загальний принцип акторства. У кожній ролі є твій досвід, твої прозріння, твій біль, твоя радість, твоя позиція. Інша річ, що персонажі, які виникають — різні.
Мій персонаж, Софія Павлівна Кулик — це проста, ніби «знайома» жінка. Мені ж завжди хочеться чогось незвичайного, небуденного, піднесеного. А тут — в одязі, у поведінці, в мові, у погляді на речі мала бути така от звичайна жінка. І це треба було допустити до себе[1].

  — Наталія Половинка

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg