Марина Кальюранд
| Марина Кальюранд | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Марина Кальюранд (уроджена Раєвська; нар. 6 вересня 1962, Таллінн)[1] — естонська політична діячка, яка обіймала посаду міністра закордонних справ у другому кабінеті Тааві Ріваса, як незалежна політикиня. Раніше була послом Естонії в США, Росії, Мексиці, Канаді, Казахстані та Ізраїлі.
Цитати
[ред.]Про політику новообраного уряду Естонії
[ред.]Щодо України – немає питань, це загарбницька війна, яку розпочала Росія. Вона порушує міжнародне право, міжнародний світовий порядок і статут ООН. Тому немає жодних сумнівів, що повна підтримка естонського уряду, суспільства триватиме[2]. |
Про заборону в’їзду росіян до Естонії
[ред.]Щодо росіян, які сьогодні тікають з РФ і хочуть поїхати до Естонії, у нас є деякі гуманітарні винятки. Тому що є люди, чиї сім’ї перебувають тут, є люди, які мають постійне місце проживання в Євросоюзі, які мають постійний дозвіл на проживання в Естонії. |
Якби не було війни, ми б сьогодні не обговорювали ні статус кандидата, ні членство України в ЄС, це через війну. Отже, ви маєте право стати країною-кандидатом і почати переговори про приєднання. Так, з кров’ю, зі смертю вашого народу та зі стражданнями – це реальність[2]. |
Тому я можу сказати лише одне: ЄС не буде легким шляхом для України, ви повинні відповідати Євросоюзу. Тому що Україна – велика нація, 40 мільйонів – це дуже вплине на Європейський Союз, коли ви станете членами[2]. |
Я дуже сподіваюся, що це станеться незабаром, але я не наївна. Я знаю, що знадобляться роки переговорів, реформ, узгодження вашої правової системи і системи Європейського Союзу, а також отримання політичної підтримки, тому що членство в ЄС можна отримати лише за умови консенсусного рішення членів Євросоюзу[2]. |
Ви бачили, як важко було отримати статус кандидата. Ви просили в березні, а отримали тільки в червні, а статус кандидата з юридичної точки зору – це сильна політична заява і не більше. І навіть для надання статусу кандидата знадобилися місяці переговорів між державами-членами[2]. |
Про бачення в ЄС перемоги України
[ред.]Щодо перемоги я згодна, що це те, на що Євросоюз має звернути увагу, бути дуже сильним у формулюваннях і бути дуже сильним, висловлюючи своє одностайне розуміння[2]. |
Для нас в Естонії не може бути іншої перемоги, окрім перемоги на українських умовах. Перемоги не може бути без відновлення територіальної цілісності та суверенітету України, без притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах – не лише тих, хто діяв на території України, а й тих, хто сидить у парламенті. Має бути міжнародний трибунал, ми підтримуємо це на сто відсотків, але, я думаю, що ми повинні почути більше від інших держав-членів, що вони однаково розуміють перемогу і те, як ми її бачимо[2]. |
Про відчуття війни в Євросоюзі і допомогу Україні
[ред.]Не всі в ЄС так обізнані про війну і страждання України, як ми в Балтії. Тому в деяких країнах люди втомилися від війни, вони звикають до війни. Вони прокидаються, бачать, що війна йде, і забувають про неї, вони йдуть на роботу, їх хвилюють ціни на енергоносії, продукти харчування, вони хвилюються про медичну допомогу, освіту і хочуть повернутися до повсякденного життя[2]. |
Відчуваю, що втома наростає і я не вважаю європейців поганими людьми, але вони звикають, що війна є, вони звикають, що українців вбивають щодня – і це найгірше в нинішній ситуації. Це найгірше у ставленні до війни, тому що як я кажу своїм колегам в Естонії, а також у Європарламенті: «Ми не вмираємо, ми просто не можемо втомитися, тому що ми лише підтримуємо, а ви боретеся»[2]. |
Про санкції і ізоляцію Росії від усього світу
[ред.]З кожним пакетом санкції стають все складніші і складніші. Вони також рухаються за згодою держав-членів, неможливо було запровадити такий же пакет, скажімо рік тому, тому що не було повної згоди держав-членів, тому війна тримає[2]. |
Росія досі отримує фінансову вигоду, вона все ще продає свою продукцію, ми також бачимо, що не всі країни діють так само, як ЄС чи США, ми не впевнені щодо дій Китаю та Індії. Тож для мене величезною проблемою є те, що Росія не є повністю ізольованою міжнародною спільнотою[2]. |
Це не війна в Європі, це глобальна війна, тож і дії не можуть бути лише європейськими, а мають бути глобальними[2]. |
Так, Організація Об'єднаних Націй засудила загарбницьку війну і отримала величезну підтримку держав – членів ООН. Але наступний крок, наприклад, притягнення Путіна до відповідальності – щось ми не бачимо такої величезної підтримки[2]. |
Євросоюз запропонував запровадити трибунал, побачимо, наскільки це буде підтримано іншими країнами, ЄС виступив проти участі російських та білоруських спортсменів в Олімпійських іграх, які відбудуться наступного року в Парижі. Знову ж таки залишається побачити, наскільки єдиним буде Євросоюз щодо цього, але нам також потрібна підтримка інших країн, не лише Європейського Союзу[2]. |
Я б сказала, що з кожним пакетом ми просуваємося настільки далеко, наскільки можемо досягти консенсусу. З точки зору Естонії та з моєї особистої як члена Європейського парламенту, звичайно, я б хотіла бачити більш жорсткі санкції. Я вважаю, що повне ембарго на все енергопостачання, імпорт енергоносіїв з Росії мало б бути правильною відповіддю, якщо не в квітні, то, скажімо, не пізніше серпня – вересня минулого року. На жаль, цього не сталося, тому що це реалії політик, це те, наскільки далеко готові зайти всі країни-члени для пошуку консенсусу[2]. |
Про відповідальність керівництва Росії за злочини в Україні
[ред.]Я не думаю, що Путін буде в Гаазі, або ми затримаємо його і побачимо на суді в Гаазі. Але навіть за його відсутності важливо мати судові процеси, мати рішення для засудження та притягнення до відповідальності. |
Якщо ми не притягнемо Путіна до відповідальності, знайдуться інші, які можуть наслідувати його приклад, тому це важливо для міжнародної спільноти і я б також сказала, що це важливо для росіян, тому що є велика кількість росіян, які підтримують Путіна, і вони повинні бачити якою є реальність[2]. |
Як німці наприкінці Другої світової війни, яких відвезли в місця Голокосту, де вони могли переконатися, що Голокост був реальним, так само має пройти міжнародний трибунал, щоб росіяни побачили, що всі злочини, скоєні проти України та українців, проти армії, мали місце. І в Ірпені та Бучі це були справжні страждання людей, а не актори, як російська пропаганда говорить. Тому цей суд нам потрібен і для росіян, щоб розірвати коло пропаганди та промивання мізків[2]. |
Коли я була в Бучі та в Ірпені, я особисто бачила братську могилу, місце на церковному подвір’ї, де поховано майже 300 мирних жителів, я бачила, як ретельно ваші експерти та міжнародні експерти працювали над ексгумацією, щоб зібрати якомога більше доказів і зробити це так, щоб докази могли бути використані для судових процедур. |
Про безпеку: Чи прийде НАТО на допомогу Естонії?
[ред.]Ми є частиною НАТО і у нас немає жодних питань щодо статті 5 «Колективної оборони альянсу». Таким чином, ми робимо внесок у місії, в яких бере участь блок, у навчання, різні сфери співпраці, так само ми не маємо жодних сумнівів, що за потреби ст. 5 працюватиме і за потреби союзники будуть тут в Естонії. [...] Ми маємо постійну присутність інших союзників по НАТО на нашій території, у нас є повітряне спостереження, яке забезпечується НАТО, оскільки ми не маємо власного потенціалу повітряного спостереження[2]. |
Отже, наші союзники, бійці захищають естонське небо вже багато років, наші військові тренуються разом один з одним, у нас є центр передового досвіду Північноатлантичного альянсу з кіберзахисту, так що сумнівів немає і ніхто в Естонії не сумнівається, що в разі кризи буде активована стаття 5 і союзники стоятимуть поруч із нами, якщо нам доведеться воювати з Росією[2]. |
Примітки
[ред.]
