Перейти до вмісту

Карл Веєрштрасс

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Карл Веєрштрас)
Карл Веєрштрасс
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Теодор Вільгельм Веєрштрасс (нім. Karl Theodor Wilhelm Weierstraß, нім. вимова: [ˈvaɪɐʃtʁaːs]; нар. 31 жовтня 1815 — пом. 19 лютого 1897) — німецький математик.

Цитати

[ред.]
  •  

Не можна бути справжнім математиком, не будучи трохи й поетом.[1]

  •  

На питання ж… чи можна насправді дістати щось безпосередньо застосовне з тих абстрактних теорій, які переважно студіюють теперішні математики, я відповім: грецькі математики вивчили властивості конічних перерізів у чисто умоглядний спосіб ще задовго до того, як будь-хто міг здогадатися, що саме по таких кривих рухаються планети; і я вірю, що буде знайдено ще чимало функцій з такими властивостями, як, скажімо, знамениті тета-фукції Якобі, які дозволяють спрямити еліпсову дугу і за допомогою яких можна, з одного боку, дізнатися, на скільки квадратів розкладається будь-яке задане число, і, з другого боку, як я тут додам, знайти істинний закон коливань маятника.[2]

Цитати про автора

[ред.]
  •  

Той, хто вивчав праці таких учених, як Ейлер, Лагранж, Коші, Ріман, Софус Лі і Вейєрштрасс, чи може він сумніватися, що великий математик — це й великий художник? Обдарування таких людей, характером і мірою надто відмінні в кожного, аналогічні до тих здібностей, які потрібні в творчому мистецтв. Не кожен математик має належно розвинутий критичний хист, який знаходить вияв у досконалості форми, в узгодженні з ідеалом логічної завершеності; але кожен великий математик має рідкісний хист творчої уяви.

  Е. В. Гобсон[3]
  •  

Навколо поняття про актуальне нескінченно велике утворилася своєрідна атмосфера страху (Horor infiniti), підтримувана авторитетом Коші, Гаусса, Бертрана, Рімана, Ерміта, Вейєрштрасса, Кронекера, Чебишова та інших, незважаючи на різницю в поглядах цих математиків.

  В. Ф. Каган[4]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.