У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем
Домбровський .
Іван Домбровський (перша половина XVII століття, точний рік народження і смерті невідомі) — поет українсько-польського літературного порубіжжя, гуманіст.
Із книги «Дніпрові камени», бл. 1619 р. [ ред. ]
Губить нерідко царів можновладних надмірна жорстокість Й гинуть зазнайці від тих, кого щойно впокорили страхом [1] .
Стать слабосила жіноча виблискує доблестю часто,
Подвигів славних немало осяяно жвавістю жінки [2] .
Дорого платять державці за підступи і нерозважність
І заживає хай слави , хто наміри злі їхні нищить[2] .
Злочин тяжкий учиня, хто ламає угоди й закони,
Хто ображає послів, які миру приходять просити[2] .
Сіті тонкі розставляє життя (стережись миловидних)
Й часто дорадник підступний тенета натягує потай[2] .
Клоччя стає смолоскипом, якщо від вогню загориться[2] .
Так випада, що за вчинки ганебні, вважай, неодмінно
Кара спокутна на голову пада тому, хто їх чинить[2] .
Жоден злочинець простий не спроможний все так зруйнувати,
Як можновладець найвищий, призначений Богом на владу [2] .
Доля , проте, має звичку помщатись на людях пихатих
І проганяти чваньків із престолу високого вельми[2] .
Допомагає, бува, і в’язниця добути спокути[2] .
Безліч разів топтана доблесть і козаків породила[2] .
Воскресаючи, птах продовжує мертвого птаха[2] .
У тих-бо камени закохані палко, хто нехтує парок[3] [2] .
Справді, навіщо могутність така й гідна подиву сила
Блиска, якщо все залежить від нитки тоненької парок[4] ?
Так не буває на світі нічого тривкого, держави
Слабнуть щоднини, а з часом хиріють і мруть невблаганно[4] .
Примітки [ ред. ]
Джерела [ ред. ]
Поділіться цитатами з вашими друзями: