День Соборності України
День Собо́рності України — державне свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році на Софійському майдані в Києві.
Цитати[ред.]
22 січня ми щороку відзначаємо День Соборности — на згадку про урочисте, з військовим парадом на Софійському майдані Києва, свято возз’єднання колишніх розділених земель у єдину Українську Народну Республіку 22 січня 1919 р. І хоча УНР не вдалося втримати ні воєнних, ні дипломатичних фронтів (на Паризькій мирній конференції 1919 р. дорослі дяді були нас необачно викреслили з числа гегелівських «історичних народів», чим сильно підпсували світову історію на сто років наперед...), проте свій культ соборности через ціле те століття ми таки пронесли, і 1990 року вийшли в цей день стояти вздовж доріг між Києвом і Львовом живим ланцюгом на 600 кілометрів[1]. — З есею «Найдовша подорож» (2022) |
|||||
| — Оксана Забужко |
22 січня 1919 року дві українські народні республіки, які постали на руїнах повалених імперій, об’єдналися в єдиній соборній державі. Цій історичній події передували десятки років просвітницької роботи української інтелігенції, яка переконувала своїх співвітчизників, що вони — єдиний народ. Інтелігенція йшла услід за титанами національного відродження — Михайлом Грушевським та Іваном Франком. На освічених українців особливо велике враження справила стаття Грушевського «Україна та Галичина», надрукована у 1906 році в «Літературно-науковому віснику». В ній учений застерігав співвітчизників від повторення шляху сербів і хорватів — двох різних націй, які мали одну етнічну основу. Спільність етнічного походження, доводив він, ще не є гарантією виникнення єдиної нації[2]. — Зі статті «Імперія і ми», 24 січня 2006 |
|||||
| — Станіслав Кульчицький |
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
- Оксана Забужко. Найдовша подорож. — Київ: Комора, 2022. — 168 с. — ISBN 978-617-7286-88-1
