Акт Злуки

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Універсал Злуки.jpg

Акт Злуки — урочисте оголошення 22 січня 1919 р. в Києві універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР в соборну Україну.

Із тексту універсалу[ред.]

  •  

Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.[1]

 

Однині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Украінська Народня Республіка / Галичина, Буковина, і угорська Україна / і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умірали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.

  — Директорія УНР

Про той період[ред.]

  •  

Вільна, незалежна, самостійна Україна немає столиці.[2]більшість киян на виборах Установчих Зборів проголосувало за неукраїнські партії.

  — газета «Кіевлянинъ»
  •  

От ви, люди добрі, зібралися веселі, радісні стрічати перший Новий рік у своїй власній хаті, і не думаєте, і не гадаєте того, що цей перший рік, може бути і останнім. Я [як міністр пошти і телеграфу, що має найпевніші і найостанніші відомості] певний, що Україні зосталося жити, може, не більше двох тижнів.[2]на святкуванні нового, 1919-го, року

  — Микита Шаповал, міністр пошти і телеграфу УНР

Інше[ред.]

  •  

22 січня 1919 року дві українські народні республіки, які постали на руїнах повалених імперій, об’єдналися в єдиній соборній державі. Цій історичній події передували десятки років просвітницької роботи української інтелігенції, яка переконувала своїх співвітчизників, що вони — єдиний народ. Інтелігенція йшла услід за титанами національного відродження — Михайлом Грушевським та Іваном Франком. На освічених українців особливо велике враження справила стаття Грушевського «Україна та Галичина», надрукована у 1906 році в «Літературно-науковому віснику». В ній учений застерігав співвітчизників від повторення шляху сербів і хорватів — двох різних націй, які мали одну етнічну основу. Спільність етнічного походження, доводив він, ще не є гарантією виникнення єдиної нації[3]. — Зі статті «Імперія і ми», 24 січня 2006

  Станіслав Кульчицький

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg