Денисенко Олександр Володимирович

Олександр Денисенко

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Володи́мирович Денисе́нко (*5 вересня 1958, Київ) — український літератор (драматург, прозаїк, сценарист), актор, режисер, автор теле- і радіопередач. Член Спілки кінематографістів України, Асоціації українських письменників. Заслужений діяч мистецтв України (2004).

Цитати

Тарас Шевченко, за свідченнями сучасників та за інформацією з особової справи, що була заведена на нього у російському царському війську, мав зріст 164 см. Він був міцної статури, але після десятирічного перебування у пустелі, спочатку це був Косарал, Оренбуржя, та, врешті, Мангистау (Казахстан) із шаленим кліматом, температурою влітку до + 60, він став дуже худим та замореним.

Коли йому дали дозвіл покинути новопетровську фортецю, він у подертому одязі, у чоботях, без білизни їхав на човні, у трюмі з рибою. Фотографії, які збереглися з 1858 року (до нас дійшло 12), дають підстави говорити, що Шевченко вже тоді був хворим – у нього були стенокардія та набряки. Виглядає, це і стало причиною ішемічного удару, від якого поет помер о 5.30 ранку 10 березня 1861 року. Тому, коли я творив цей образ, то брав за основу реалістичні спогади. На одній із цих фотографій Шевченко худезний, у кожусі, що висить на ньому. — Про стрічку «Тарас. Повернення»

Я проводив дослідження його родоводу – він походить із козацького роду, від генерального писаря Запорізької Січі Андрія Товстика (Безрідного). Це шляхетний рід, який був закріпачений у 1753 році. Тож він добре розумів всю трагедію цих людей. Його прадіди не працювали на панщині, а платили 5 рублів чи сріблом. А вже недалекі предки – стали кріпаками. Маючи добру освіту і добре коріння, Шевченко почав використовувати важливі теми для українства – і кріпацтво, і всі ці недолі. — Про стрічку «Тарас. Повернення»

Це був фантастичний чоловік, який сам творив свій образ, свій імідж. Коли затятий українофоб Віссаріон Бєлінський писав у критичних статтях про Шевченка як про «свинью в тулупе», у відповідь Шевченко пішов на ринок у Санкт-Петербурзі, купив шапку-бурку, вдягнув кожуха поверх свого костюму і з сигарою у руках позував, показуючи всім, що він українець, інтелігент. — Про стрічку «Тарас. Повернення»

Упродовж свого життя я мав честь вчитися у Сергія Бондарчука, товаришував із Іваном Миколайчуком, які зіграли роль поета. Також мій покійний брат Тарас Денисенко перевтілювався у Тараса Шевченка у фільмі «Тарас Шевченко. Заповіт». Я дуже добре знаю «Шевченкіаду». Всі ці виконавці були у мене перед очима.

Мені здалося, що українству годі бачити одного і того ж Шевченка, образ якого багато у чомусь подібний до Тараса із пам’ятників. У попередніх фільмах він монументальний, говорить віршами, які ми дуже добре знаємо зі шкільної лавки. Тому для мене важливим був прорив, я хотів розірвати шаблон уяви про Шевченка – зробити з нього високу, близьку, рідну, впізнавану, мислячу, добру, чуйну людину – ту, яка бореться за свою свободу, не підкорюючись командуванню, наражаючи себе на смерть, наперекір всім бідам, труднощам та кривдникам, які хотіли його знищити. — Про стрічку «Тарас. Повернення»