Дебора Фоґель

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дебора Фоґель
Debora Vogel.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Дебора (Двойра) Фоґель (пол. Debora Vogel, 1900, за іншими відомостями — 1902, Бурштин — серпень 1942, Львів) — єврейська письменниця, філософиня та літературна критикиня. Писала ідишем, польською мовою, а також (хоча і менше) івритом.

Цитати[ред.]

  •  

А все-таки варто жити. Так завжди починався другий розділ трактату і життя[1][2]. — Повість «Квітникарні з азаліями», 1933 рік

  •  

Життя завжди «зламане», хай там що з ним діється[2].

  •  

У будь-якому місці долю можна обірвати, а потім підхопити її заново: як нову хронічку року, перервану в листопаді[2].

  •  

Сірі птахи з бляхи пливуть
кльоцки пухкого тіста з двома руками
й двома ногами
катуляються в сірій глині світла.
чотири рази на день[3].

«Фігура дня»
  •  

Синій прямокутник.
другий. третій.
сім разів відкривається бляшаний прямокутник – бляшаний прямокутник
жовтим сонячним колом з обох боків[3].

Про Дебору Фоґель[ред.]

  •  

Шульц і Фоґель довго листувалися, були закохані і, здається, взаємозалежні. З їхніх розмов народилися дві книжки, «Цинамонові крамниці» Шульца і «Акації квітнуть» Фоґель, – причому другу довго помилково вважали наслідуванням прози Шульца. Вони обоє загинули 1942 року. Шульца вбивають просто на вулиці, коли він мав уже на руках папери, що допомогли б урятуватися з окупованого Дрогобича. Фоґель із родиною розстріляли у львівському гетто. Одна куля на двох? Звідки взялася ця ідея взагалі?»[2]. — З есею «Дебора Фоґель»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Її твори принципово гранично статичні, вона ставить рух на паузу, вона робить самою ознакою життя завмирання, споріднене зі «статичним» фото, а не з «динамічною» скульптурою[2]. — З есею «Дебора Фоґель»

  — Ганна Улюра
  •  

Її світ не реалістичний, він намацальний, він гранично матеріальний, він спроможний бути пізнаним і осягнутим фізично – через дотик. У її світі те, що зазвичай характеризується тільки кольором і звуком, стає тривимірним. Фоґель не відкриває нові фізичні виміри, а акцентує властивості вже відомих чотирьох там, де вони природно притлумлені[4]. — З есею «Дебора Фоґель»

  — Ганна Улюра
  •  

Саме модерністи й авангардисти спочатку в живописі та фото, потім у літературі надали монтажу статусу не просто техніки. А способу мислити й відбивати реальності (саме так, у множині). Фоґель узагалі називає монтаж жанром, і каже, що це тенденція реалістичного мистецтва[3]. — З есею «Дебора Фоґель»

  — Ганна Улюра
  •  

«Манекени», «Фігури днів», «Монтажі», «Акації квітнуть», «Будівництво залізничної станції», «Квітникарки з азаліями» – конспекти романів, начерки поезій. Там прямокутними вулицями Львова катуляються цупкі точки людей, замикаючи металеві лінії у жовто-гарячі куби. Це поезія (і в прозі поезія теж), де слова перестають означати щось, окрім елементарного, себто стихійного[4]. — З есею «Дебора Фоґель»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg