Дебора Фоґель

Дебора Фоґель

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Дебора (Двойра) Фоґель (пол. Debora Vogel, 1900, за іншими відомостями — 1902, Бурштин — серпень 1942, Львів) — єврейська письменниця, філософиня та літературна критикиня. Писала ідишем, польською мовою, а також (хоча і менше) івритом.

Цитати

А все-таки варто жити. Так завжди починався другий розділ трактату і життя. — Повість «Квітникарні з азаліями», 1933 рік

Життя завжди «зламане», хай там що з ним діється.

У будь-якому місці долю можна обірвати, а потім підхопити її заново: як нову хронічку року, перервану в листопаді.

Сірі птахи з бляхи пливуть кльоцки пухкого тіста з двома руками й двома ногами катуляються в сірій глині світла. чотири рази на день. — «Фігура дня»

Синій прямокутник. другий. третій. сім разів відкривається бляшаний прямокутник – бляшаний прямокутник жовтим сонячним колом з обох боків.

Про Дебору Фоґель

	Шульц і Фоґель довго листувалися, були закохані і, здається, взаємозалежні. З їхніх розмов народилися дві книжки, «Цинамонові крамниці» Шульца і «Акації квітнуть» Фоґель, – причому другу довго помилково вважали наслідуванням прози Шульца. Вони обоє загинули 1942 року. Шульца вбивають просто на вулиці, коли він мав уже на руках папери, що допомогли б урятуватися з окупованого Дрогобича. Фоґель із родиною розстріляли у львівському гетто. Одна куля на двох? Звідки взялася ця ідея взагалі?». — З есею «Дебора Фоґель»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»
	— Ганна Улюра

	Її твори принципово гранично статичні, вона ставить рух на паузу, вона робить самою ознакою життя завмирання, споріднене зі «статичним» фото, а не з «динамічною» скульптурою. — З есею «Дебора Фоґель»
	— Ганна Улюра

	Її світ не реалістичний, він намацальний, він гранично матеріальний, він спроможний бути пізнаним і осягнутим фізично – через дотик. У її світі те, що зазвичай характеризується тільки кольором і звуком, стає тривимірним. Фоґель не відкриває нові фізичні виміри, а акцентує властивості вже відомих чотирьох там, де вони природно притлумлені. — З есею «Дебора Фоґель»
	— Ганна Улюра

	Саме модерністи й авангардисти спочатку в живописі та фото, потім у літературі надали монтажу статусу не просто техніки. А способу мислити й відбивати реальності (саме так, у множині). Фоґель узагалі називає монтаж жанром, і каже, що це тенденція реалістичного мистецтва. — З есею «Дебора Фоґель»
	— Ганна Улюра

	«Манекени», «Фігури днів», «Монтажі», «Акації квітнуть», «Будівництво залізничної станції», «Квітникарки з азаліями» – конспекти романів, начерки поезій. Там прямокутними вулицями Львова катуляються цупкі точки людей, замикаючи металеві лінії у жовто-гарячі куби. Це поезія (і в прозі поезія теж), де слова перестають означати щось, окрім елементарного, себто стихійного. — З есею «Дебора Фоґель»
	— Ганна Улюра

Джерела

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5