Даосизм
Даоси́зм — китайське традиційне вчення, в якому присутні елементи релігії, містики, гадань, шаманізму, медитацій, а також традиційної філософії й науки. Послідовників даосизму називають даосами. Вважають, що цю течію заснував Жовтий імператор (родоначальник всіх китайців). В історії даосизму відбувся поділ на релігійний даосизм та філософський, вчення філософського викладене у «Дао де цзін», «Чжуан Цзи» та пов'язаних з ними текстах.
Даоські мудрості
[ред.]Стриманість — це перший щабель чесноти, яка і є початок моральної досконалості[1]. |
Все в світі зростає, квітне і повертається до свого коріння[1]. |
Для того, щоб жити добрим життям, немає потреби знати про те, звідки ти з'явився і що буде на тому світі. Думай тільки про те, чого хоче не твоє тіло, а твоя душа, і тобі не потрібно буде знати ні про те, звідки ти взявся, ні про те, що буде після смерті. Не потрібно буде знати цього тому, що ти будеш відчувати те повне благо, для якого не існує питання ні про минуле, ні про майбутнє[1]. |
Задоволений самим собою — багач[1]. |
Обов'язок без любові не радує. Істина без любові робить людину критичною. Виховання без любові породжує суперечності. Порядок без любові робить людину дріб'язковою. Предметні знання без любові робить людину завжди правою. Володіння без любові робить людину скупою. Віра без любові робить людину фанатиком. Горе тим, хто скупий на любов. Навіщо жити, якщо не для того, щоб любити[1]? |
Гідний чоловік завжди намагається бути неупередженим, не надавати цінності важкодобувних речам і не слухати безплідного вчення[1]. |
Знаючий людей розумний, а той, хто знає себе самого прозорливий[1]. |
Знаючий міру задоволений своїм становищем[1]. |
Знаючий багато мовчазний, а хто говорить багато не знає нічого[1]. |
Хто робить вигляд, що багато знає і до всього здатний, той нічого не знає і ні до чого не здатний[1]. |
Хто робить вигляд, що багато знає і до всього здатний, той нічого не знає і ні до чого не здатний[1]. |
Хто багато говорить, той часто зазнає невдачі[1]. |
Хто, знаючи багато, тримає себе, як той, що не знає нічого, той — моральна людина[1]. |
Хто, роблячи справу, поспішає нашвидку досягти результату, той нічого не зробить. Хто обережно закінчує свою справу, як почав, той не потерпить невдачі[1]. |
Легко досягнута домовленість не заслуговує на довіру[1]. |
Люди вищої моральності не вважають себе моральними; тому вони мають вищу моральність[1]. |
Мудра людина не виставляє себе на світ, тому блищить; вона не говорить про себе, тому вона славна; вона не прославляє себе, тому він заслужена; вона не звеличує себе, тому вона є старшою серед інших[1]. |
Той, хто не свариться, не засуджується[1]. |
Немає біди важче незнання задоволення[1]. |
Немає гріха важче пристрастей[1]. |
Переможець інших сильний, а перемагає самого себе могутній[1]. |
Під небом все лише тимчасово буває[1]. |
Втрата є початок розмноження, безліч початок втрати[1]. |
Почесть і ганьба від сильних світу (для мудреця) однаково дивні[1]. |
Тільки що розпущена рослина ніжна і слабка. 3асохша рослина тверда і не гнучка. Звідси ясно, що ніжне і слабке живе[1]. |
Примітки
[ред.]