Ганс Ульрих Ґумбрехт

Ганс Ульрих Ґумбрехт

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Ганс Ульрих Ґумбрехт (англ. Hans Ulrich Gumbrecht, нар. 15 червня 1948 року) — філософ, історик культури та теоретик літератури.

Цитати

Безпосередня присутність наших тіл в одному просторі має таке важливе значення тому, що у найближчому майбутньому ми не зможемо відокремити від тіла нашу свідомість та наш розум. Ми не можемо функціонувати окремо від нашого тіла.

Все дуже складно. Дослідники стверджують, що сучасна культура — це культура образів, але я думаю, що це і культура текстів.

Досліджень, які б довели, що офлайн-освіта набагато ефективніша за дистанційну, мені не траплялися. Але всі мабуть погодяться з цією тезою: у дистанційного навчання є свої переваги, як-то доступність навчальних матеріалів, але... є щось, що я б назвав інтенсивністю, яка надихає, мотивує та інтелектуально збагачує, якої бракує дистанційній освіті. Вона є лише там, де є просторове zwischen. Простір людей та об'єктів, який поділяють викладачі та студенти.

Загалом, думаю, що ми набагато більше стали стикатися з зображенням на екрані. Байдуже, чи це екран кінотеатру, телевізора, лептопа, чи смартфона. Разом з тим, споживаючи більше образів у повсякденному житті, бачимо ми менше ніж колись.

Загалом, не думаю, що світ лише спрощується. Він ускладнюється і спрощується одночасно. Сьогодні кожному з нас доступні безпрецедентні обсяги інформації. І кожен тепер має змогу висловлюватися щодо чого завгодно. Раніше такого не було.

Людині потрібно те, за що можна було б зачепитися в цьому інформаційному потоці. Але ми інтелектуали, усвідомлюємо, що повернення до колишньої Реальності вже неможливе. Я розумію це бажання, я його навіть поділяю. Утім, не вірю, що повернення можливе.

Мої співгромадяни, які голосували за Трампа не з місяця впали. Це наша спільна країна і наш спільний простір. В Україні теж існує схожа проблема. Можна скільки завгодно ігнорувати своїх політичних опонентів, називати їх фашистами і расистами, але вони нікуди не зникнуть.

Я думаю, що не лише у США, а й по всьому світі, парламентські демократії, байдуже добре вони функціонують, чи не дуже, мають суттєві проблеми репрезентативності та представництва. Чимало громадян просто не відчувають, що політики, які подобаються нам із вами, представляють їхні інтереси.

Якщо ви, сидячи в іншій кімнаті, маєте змогу спостерігати за вашими дітьми, байдуже сплять вони чи граються, то це суттєве досягнення сучасних технологій. Але якщо ж ви, користуючись цими здобутками, більше ніколи не цілуватимете та не обніматимете своїх дітей, то це вже аж ніяк не досягнення.

Я, наприклад, завжди вболівав за «присутність» у навчальному процесі. Хоча воно і суттєво дорожче за дистанційне навчання. У Стенфорді, наприклад, кількість студентів у класі не може перевищувати вісімнадцяти. За це батьки і платять такі гроші. «Присутність» має свою ціну.

Я не вірю, що культура одного покоління кудись зростає, а іншого — падає. [...] І я думаю, що нинішні студенти, яким зараз трохи за 20, такі ж розумні, як і всі спудеї до того. Так, їх цікавлять інші речі. Але це нормально.

Я не знаю, як подолати проблему представництва. Наразі можу лише визнати її існування.