Віктор Гюго
| Віктор Гюґо | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Вікто́р Гюґо́ (1802–1885) — французький письменник.
|
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати[ред.]
Б[ред.]
Безлад не створює порядку. Якщо око зодчого — хаос, будівля буде Вавилонською вежею. |
В[ред.]
Великі світу цього стають тим, чим їм хочеться бути, малі — чим можуть. |
Великі люди зникають, але не розсипаються на тлін. |
Вічність підкоряється людині у значно більшій мірі, ніж уявляють. |
Г[ред.]
Гордість — ахіллесова п'ята усіх героїв. |
Д[ред.]
Душі прислужників не терплять упертих. |
Ж[ред.]
Життя — квітка, кохання — мед з неї.[2] |
З[ред.]
Заздрісник, виправдовуючи себе, плутає свою образу із суспільним злом. |
Застосування будь-якого закону зустрічає вже знайомі труднощі. |
Звісно, необхідно, щоб народ платив, та служив, і він мусить цим задовольнятися. Йому надана можливість брати участь у політиці: з його надр виходять дві основні сили держави — армія і бюджет. |
Згустіть усі мрії — і ви отримаєте дійсність[3]. |
К[ред.]
Кожна ненависть сильна вже тим, що вона ненависть. |
Коли злість у захваті — це називається заздрістю. |
Л[ред.]
Людський розум має три ключі, які все відчиняють: знання, думка, уява — у цьому все. |
Людям не вистачає не сили, а волі. |
М[ред.]
Марне витрачання сил до лиця лише богам: обвал гори інколи закінчується тим, що нора крота змінює своє місце. |
Марнославство завжди переслідує спустошення і ганьба. |
Марнославство — страшна сила, що діє всередині нас і, водночас, проти нас. |
Мені до вподоби бути відомим — це щастя; але я хочу бути корисним — це обов'язок. |
Мужність народжує переможців, згуртованість — непереможних. |
Н[ред.]
Навіть зміна поколінь — ніщо інше, як дихання вічності. |
Надія була б найбільшою силою людської душі, якби не існувало відчаю[4]. |
Найбільш ница і жахлива істота — заздрісник. |
Народ інстинктивно бере під захист усе, на що направлений суворий перст влади. |
Нічого не перебільшувати — ось правило мудрого. |
Ніщо так не сприяє творенню майбутнього, як сміливі мрії. Сьогодні утопія, завтра — плоть і кров[5]. |
О[ред.]
Океан руйнує нас своїми краплями. |
П[ред.]
Перш за все люди поспішають виявити невдячність. |
Популярність — слава, яка розмінюється на мідяки[6]. |
Презирство — це ляпас на відстані. |
При дворі можна влаштуватися у два способи: на захмарних висотах — тоді на вас чекає величність, або в багнюці — тоді у ваших руках сила. |
Р[ред.]
Розум і фантазія рівні й однаково необхідні. |
Розширення прав спричинює збільшення обов’язків. |
С[ред.]
Сміливе підглядання — хоробрість боягузів. |
Справжня добропорядність — це розважливість. |
Т[ред.]
Тваринний егоїзм — суть заздрісника. |
У[ред.]
У провидіння є своя мета: воно нагороджує гідного. |
Усі ми сліпі. Сліпий скнара — він бачить золото, але не бачить багатства. Сліпий марнотратник — він бачить початок і не бачить кінця. Сліпа кокетуха — вона не бачить своїх зморшок. Сліпий учений — він не бачить власної неосвіченості. Чесна людина сліпа — вона не бачить злодія. Злодій сліпий — він не бачить Бога. Бог також сліпий — у день, коли він створив світ, він не помітив, що в його творіння прослизнув Диявол. |
Уявіть лишень, щоб країною керували її громадяни! Громадяни — це віжки, а віжки — не кучер. Вирішувати питання управління голосуванням — це наче плисти з волі вітру. |
Ц[ред.]
Ціна допомоги визначається ціною жертви. |
Щ[ред.]
Щоб бути щасливим, недостатньо володіти щастям, потрібно заслуговувати на нього. |
Я[ред.]
Як надмір масла гасить вогонь, так надлишок почуттів гасить думку. |
Якщо ви хочете бути сильним, будьте непомітним. |
Я спокійно ставлюся до ножових ударів ворога, але мені болісна шпилькова колька друга. |
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ (рос.) Виктор Гюго, Собрание сочинений в двух томах. Перевод Брагинского С.А., с вступительной статьей Скабачевскаго А.М., издание Павленкова Ф., г. Санкт-Петербург, 1895 г.
- ↑ Афоризм: Збірка афоризмів, упоряд. М. М. Панчішак — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1998. — С. 8
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 94
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 70
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 18
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 30
- ↑ Крюґер, 2018, с. 97
Джерела[ред.]
- Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 42-44.
- Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
- Вано Крюґер. Коли я чую слово "культура". — Київ: 2018. — 130 с. — ISBN 978-617-7313-26-6
