Перейти до вмісту

Великі сподівання

Матеріал з Вікіцитат
Великі сподівання
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

«Великі сподівання» (англ. Great Expectations) — роман англійського письменника Чарльза Дікенса, виданий 1860 року.

Цитати[ред.]

  •  

Як мало дорослі знають про страхи, що криються у глибині дитячої душі.[1]

  •  

Місіс Джо була дуже охайна господиня, але мала рідкісний хист робити охайність ще обтяжливішою й неприємнішою, ніж сам бруд.[2]

  •  

Дай мені добру книжку або добру газету й посади біля вогню — то нічого кращого мені й не треба.[3]

  •  

У своєму маленькому світі діти нічим так боляче не переймаються, нічого так боляче не відчувають, як кривду.[4]

  •  

Якщо побоювання бути незрозумілим і справді такою значною мірою притаманне дітям, як це було зі мною в дитинстві — то саме в цьому криється причина дитячої замкненості.[5]

  •  

Перше треба побути звичайним вченим, а вже тоді станеш незвичайним.[6]

  •  

Коли ти не можеш чесним шляхом вибитися в незвичайні люди, то кривим шляхом і геть не виб'єшся.[6]

  •  

Нема прикріше, як соромитись рідної домівки.[7]

  •  

Годі й сказати, наскільки далеко поширюється у світі вплив чесного трударя, щирого серцем і відданого своєму обов'язкові.[8]

  •  

Вона найвродливіша на світі, і я просто зачарований нею і заради ж неї й хочу стати джентльменом.[9]

  •  

Нам не слід соромитися своїх сліз, бо вони ж наче дощем змивають задушливу пилюгу, що висушує наші струджені серця.[10]

  •  

Ми, британці, дійшли рішучого переконання, що піддавати сумніву нашу найкращість в усьому — рівнозначне національній зраді.[11]

  •  

Обличчя він мав не аж так і гарне, але надзвичайно привітне й веселе, що краще за всяку вроду.[12]

  •  

Як хто не має шляхетності в душі, то й манер джентльменських у нього ніколи не може бути.[13]

  •  

Так воно завжди в житті: найбоягузливіше й найнегідніше чинимо ми тоді, коли зважаємо на тих, хто нічого іншого не вартий, крім зневаги.[14]

  •  

Життя така штука, що за розлукою розлука.[15]

  •  

Нема облуди над самооблуду.[16]

  •  

Ніколи не треба вкладати гроші в приятеля. Хіба коли хочеш приятеля позбутись. Але й тоді ще слід зважити, скільки саме майна на це не шкода.[17]

  •  

Коли наді мною зависла чорна хмара, ти став для мене добріший, ніж тоді, як світило сонце. Оце найдорожче.[18]

  •  

Страждання — цей найпереконливіший за всіх учитель.[19]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Чарлз Діккенс. Великі сподівання; Пер. з англійської: Ростислав Доценко. — Київ: Веселка, 1986. — 477 с.