Велика Британія
Велика Британія (англ. Great Britain) — острівна держава у Європі. Об'єднує Англію, Уельс, Шотландію та Північну Ірландію. Столиця — Лондон.
Цитати
[ред.]Англійський євроскептицизм ґрунтується на давньому переконанні в англійській винятковості. У 1066 році країну завоювала французька династія... «...» Але коли в першій половині XVI століття Генріх VIII розірвав відносини з папством і створив окрему протестантську церкву, почало вкорінюватися почуття особливої англійської ідентичності. Це відчуття окремішності посилилося після перемоги над іспанською Армадою та внаслідок політичної боротьби, що супроводжувала Англійську громадянську війну в XVIII столітті та спричинила встановлення верховної палати Парламенту.[1] |
|||||
— Френсіс Фукуяма |
[З XVI століття] відчуття національної ідентичності й унікальності продовжувало зростати, сягнувши апогею в часи правління Єлизавети І, коли воно набуло зразкового вияву в одному з найвпливовіших творів у всій англійській літературі. Acts and Monuments («Діяння і пам'ятки») Джона Фокса «...» було гучним висловленням теорії, що протестантська Англія — «Обрана Богом нація», вища за поневолених папістів європейського материка й цілком незалежна від будь-якої влади крім королівської.[2][3] |
|||||
— Алан Сміт, історик |
Палата лордів — це британська Внутрішня Монголія для політиків на пенсії. |
|||||
The House of Lords is the British Outer Mongolia for retired politicians.[4] | |||||
— Тоні Бенн |
Якщо хтось іноземець, то це назавжди: він може стати британцем, але ніколи не стане англійцем. |
|||||
Once a foreigner, always a foreigner: he may become British, but he can never become English.[5] | |||||
— Джордж Майкс |
Упродовж мого життя всі наші проблеми виникали через континентальну Європу, а розв'язували їх завжди англомовні нації світу. |
|||||
In my lifetime all our problems have come from mainland Europe and all the solutions have come from the English-speaking nations across the world.[6] | |||||
— Маргарет Тетчер (1999) |
Мазепа програв — і тому його оголосили «зрадником». Якби він виграв — ніхто з нього зрадника б не робив. Так, як ніхто не вважав зрадником Джорджа Вашинґтона, який разом з однодумцями «зрадив» британській короні, відірвав британські ж землі від Англії і створив Сполучені Штати Америки. Так, як ніхто не вважає зрадником Симона Болівара, що «зрадив» іспанській короні й започаткував рух до незалежності іспанських же земель у Південній та Центральній Америці.[7] — «Іван Мазепа і Росія». |
|||||
— Ярослав Дашкевич |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]- ↑ Ф.Фукуяма. Ідентичність, 2022, с. 144
- ↑ Ф.Фукуяма. Ідентичність, 2022, с. 145
- ↑ Alan G.R. Smith, The Emergence of a Nation State 1529-1660: The Commonwealth of England 1529-1660
- ↑ Esar, E. (1995). 20,000 quips & quotes. New York: Barnes & Noble Books. — P. 578
- ↑ Esar, E. (1995). 20,000 quips & quotes. New York: Barnes & Noble Books. — P. 269
- ↑ Stormy start to 'Thatcher's day'
- ↑ Дашкевич Я. Іван Мазепа і Росія // Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / 2-е вид., виправл. й доповн. — Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ / Літературна агенція «Піраміда», 2007. — С. 204. — ISBN 978-966-441-031-8
Джерела
[ред.]- Френсіс Фукуяма. Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості. — Київ: Наш Формат, 2022. — 192 с. — ISBN 978-617-7863-82-2