Сухомлинський Василь Олександрович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Василь Сухомлинський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сухомлинський Василь Олександрович
Coin of Ukraine Sukhomlin R.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський (1918–1970) — відомий український педагог.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Цитати[ред.]

Б[ред.]

  • Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
  • Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.

В[ред.]

  • Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.[1]
  • Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе

Д[ред.]

  • Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
  • Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.

Е[ред.]

  • Егоїзм — першопричина раку душі.

З[ред.]

  • Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
  • Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком[2].

Л[ред.]

  • Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
  • Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
  • Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
  • Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
  • Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
  • Людина така, яке її уявлення про щастя.

М[ред.]

Н[ред.]

  •  

Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі.
Пригадаймо такі слова, як «оксамит», «перла», «намисто», «рушник», «хустка», «знамено»... Кожне слово має свій сенс, свою красу. У мене особисто народжується велике почуття радості при згадці таких слів, як «світанок», «сонячний промінь», «весняний струмок», «голуба далечінь», «блакитна високість»... А скільки таких слів існує, і за кожним глибинна суть і краса!
У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то велике вміння, і, навпаки, якщо ви користуєтеся словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом.
Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком[3]

  • Нікчемність — рідна сестра підлості.

П[ред.]

  • Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.

Р[ред.]

  • Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
  • Роки дитинства — це насамперед виховання серця.

С[ред.]

  • Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
  • Слово — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…[4]
  • Совість — це емоційний страж переконань.
  • Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.

Т[ред.]

  • Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
  • Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
  • Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
  • Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.

Ш[ред.]

  • Школа — не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
  • Школа стає справжнім вогнищем культури тільки тоді, коли в ній панує чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книги і культ рідного слова[5].

Щ[ред.]

  • Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.[6]

Я[ред.]

  • Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.

Примітки[ред.]

  1. ukrlife.org
  2. Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 8
  3. Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.196
  4. Куньч З. Українська риторика: історія становлення і розвитку: навч. посіб. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — С. 7
  5. Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 9
  6. Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.

Джерела[ред.]