Інокентій Нерунович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інокентій Нерунович
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Єпископ Інокентій (світське ім'я — Іван Нерунович; *близько 1700, Київ — †1741, Іркутськ) — український релігійний діяч доби Гетьманщини, єпископ Іркутський і Нерчинський РПЦ.

Цитати[ред.]

З драми «Милість Божа», 1728 р.[ред.]

  •  

То чому ми безумні, чому очманілі,
Чому спим летаргічно, від горя зчорнілі[1]?

  •  

...Гей, будем прокляті,
Коли мовчки ми станем наругу приймати[1]!

  •  

Коли шабля при нас є, то ще не змаліла
Знаменита у світі козацькая сила[2]!

  •  

Доказали ми слави немало чужої[2].

  •  

Бог живий і не вмерла козацькая мати[2]! — Слова приписано Б. Хмельницькому

  •  

За добре, що маєш, ми лихо приймаєм[2].

  •  

Чи пагуби своєї ви стали б чекати
Щоденно, а чи краще те зло не пускати[2]?

  •  

Добре знаєм: нам усім Вкраїна є мати.
Хто ж не схоче руку їй у поміч подати,
Матері, що гине, той каміння твердіший,
І од лева-хижака незмірно лютіший[2].

  •  

Коли віру свою не тримають,
То вірності для себе даремне чекають[2].

  •  

Некликаному гостю на відсіч виїжджаймо[2]!

  •  

Один із двох, звичайно, в бою торжествує,
Подоланий у битві і стогне, й сумує.
А іноді супроти надії буває,
Що сильного слабкіший ущент розбиває[2].

  •  

Має силу й ум, красний та багатий,
Хто святий і хто повний благодаті[2].

  •  

Всі блаженнії завше отакії,
Бо змінить печаль радістю уміють[2].

  •  

Усе на світі любов переможе
Любов ні в чому знати упадку не може.
Тож кожен, хто Вітчизну уміє любити,
Не зможе від любови себе відлучити[3].

  •  

Козацька слава смерть з-перед очей прогнала[3].

  •  

Міцніше між собою у мирі живіте,
Свою взаємну дружбу в житті возлюбіте,
Бо речі і малії примножує згода
І навпаки: великі вмаляє незгода[3].

  •  

Із срібних полумисків батьки в нас не їли
І з золотих пугарів ніколи не пили,
Бо дбали про залізо, залізо любили
І славу превелику собі заслужили[3].

  •  

Шукайте славу, гроші в ніщо завше майте[3]!

  •  

Не славний, хто численні стадá власні має,
А той, що супостата у пекло зганяє[3].

  •  

Що є, задовольніться, тримайтесь такого:
Нічим не ображайте в житті брата свого[3].

  •  

Як куплями окутий житейськими воїн,
То ймення свого в світі увіч не достоїн[3].

  •  

Ті, що слави моєї шлях бити хотіли,
Шлях, що тягне за гори, самі загубили[3].

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7


Bookmark-new.svg