Перейти до вмісту

Червоненко Євген Альфредович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Євген Червоненко)
Червоненко Євген Альфредович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Євге́н Альфре́дович Червоне́нко (нар. 20 грудня 1959, Дніпропетровськ) — український політик єврейського походження, член політичної партії Наша Україна, у минулому міністр транспорту та зв'язку.

Цитати

[ред.]
  •  

Те, що робиться російською пропагандою, викликає просто жах. Що стосується конкретно євреїв, то я, як віце-президент Європейського єврейського конгресу, кажу відповідально, що ніяких проявів антисемітизму, чи будь чого такого, в Україні сьогодні немає. Навпаки, нація в Україні консолідувалася. Ви знаєте, оця російська пропаганда і оця агресія, і неправда довкола цього, призвели до того, чого не було в Україні всі роки – з’явилася національна ідея. Полягає у вона у тому, що народ консолідувався, про що кажуть багато політиків. Правда, на жаль, консолідувався на питанні неприйняття російського тиску[1].

  •  

Війна фактично вже йде, безумовно, це й пропагандистська війна, і вона гірша мабуть у 21-му столітті, аніж колись якийсь збройний конфлікт[1].

  •  

Тут є два фактори. Перший — це абсолютна корозія моралі в державних структурах України, я про цей термін казав ще з часів Кучми. Вона, як ракова пухлина, призвела до того, що в силових органах немає патріотизму. Вони вважали лише, що «кришувати» й займатися рекетом — це їхня головна справа. По-друге, це нерішучість керівництва із-за своєї тимчасовості, чи просто нездатності йти на вчинки, за які треба відповідати. І, на жаль, не потрібні зараз люди, які можуть робити вчинки і відповідати за них[1]. — Про слабку боротьбу з сепаратистами.

  •  

Квотний принцип розподілення посад призвів до страшної корозії моралі. Мені приємно, що Порошенко у передвиборних тезах каже, що відмовиться від таких підходів[1].

  •  

Коли всі ці терористи, я іншого слова не знаходжу тут, будуть більш впевненими у своїх силах, то і буде надалі зростання фінансування цього конфлікту[1].

  •  

З терористами не треба вести діалог. Треба розмовляти з елітою Донбасу, і дати їй зрозуміти, що вона не збереже своїх феодальних прав, як це було, бо це вже неможливо[1].

  •  

Я переконаний, що при патріотизмі, професіоналізмі, порядності, ми б і Крим не втратили, і не дали би так розгорітися полум’ї на сході України. При тому, що хворобою була бравада приниження справжньої ролі спецпідрозділів, вони виконували наказ…А з оцією нерішучістю сьогодні ми можемо втратити країну. Бо економічно країна не може існувати в стані неоголошеної війни. Росія на це розраховує і роздмухує цей конфлікт[1].

  •  

Я українським політикам завжди розповідаю, що в ізраїльському кнесеті може бути п’ятсот думок і можуть лаятися між собою, але коли з’являється зовнішній чи внутрішній виклик, ізраїльська нація єднається, як один непереможний кулак. Це добрий приклад для України. Наприклад, 700-тисячна ізраїльська армія збирається у бойову готовність упродовж трьох днів. Оце так практика резервістів, яка потрібна Україні[1].

  •  

Хай ця країна горить у вогні. Я ще зароблю, якщо я їй непотрібен.
Кажуть, не вистачає балів. Я за країну засмучений. Не в цій ситуації визначається, чи я правильно знаю закони. Це смішно. Є юридична служба, є апарат[2]. — Про свою поразку в конкурсі на посаду губернатора Одеської області.

Примітки

[ред.]