Сімона Вейль

	Сімона Вейль
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Сімона Адольфіна Вейль (фр. Simone Weil) — французька філософиня, християнський містик і громадська активістка.

Цитати

Під «життєво важливими економічними інтересами» держава має на увазі не те, що необхідно для життя громадян, а те, що необхідно для ведення війни.

Знищення минулого, можливо, найгірший з усіх злочинів.

Опіум народу — не релігія, а революція.

Перспективи революції, здається, тому вельми обмежені. Бо чи може революція уникнути війни? Однак саме на цьому немічному шансі ми повинні зробити все на кону або відмовитись від надії. У разі революції передова країна не зіткнеться з труднощами, які в відсталій Росії послужили базою для варварського режиму Сталіна.

Розум, обмежений мовою, знаходиться у в'язниці.

Мистецтво є символом двох найблагородніших зусиль людини: побудувати та утриматися від руйнування.

Дистанція — душа краси.

Увага — найрідкісніша і найчистіша форма щедрості.

Наше реальне життя більш ніж на 3/4 складається з уяви і фантазій.

Розумна людина, яка пишається своїм інтелектом, схожа на засудженого, який пишається своєю великою тюремною камерою.

Нечистою є будь-яка дружба, в якій є хоча б натяк на бажання догодити або бажання, щоб тобі догодили. В справжній дружбі обидва ці бажання повністю виключені. Двоє друзів всією душею згодні залишатися двома, але ніяк не єдиним. Вони поважають дистанцію між собою, яку встановлює сам той факт, що вони створені різними. Людина має право бажати досягти безпосереднього єдності тільки з Богом...

Всі гріхи — це спроби заповнити порожнечу.

З двох людей, які не переконувалися особисто в існуванні Бога, ближче до нього той, хто його заперечує.

Кожен раз, коли я думаю про розп'яття Христа, я впадаю в гріх заздрості.

Про неї

	У 30-х рр. ХХ ст. змістовне наповнення ментальності (однак , уникаючи використання вказаного терміна), на нашу думку , особливо успішно збагатила Сімона Вейль. Обґрунтувавши висновок про те, що ментальне – це життєво необхідні потреби в порядку, свободі, підпорядкуванні, відповідальності, рівності, ієрархії, честі, покаранні, свободі висловлення думки, безпеці, ризику, приватній власності, колективній власності, правді, які для душі є “тим, чим для тіла є потреби в харчуванні, сні і теплі”, “які ніколи не слід плутати з бажаннями, фантазіями і пороками”.
	— С. Дорошенко, «Ментальність як теоретико-методологічна підстава для аналізу політичного мислення французів», (2011)^[1]

	Сімона Вейль, я стверджую зараз, є єдиним великим духом нашого часу, і я сподіваюся, що у тих, хто усвідомлює це, вистачить скромності, щоб не намагатися привласнити її переважне свідоцтво. Зі свого боку, я був би задоволений, якби можна було сказати, що на моєму місці, за допомогою скромних коштів, наявних в моєму розпорядженні, я служив для ознайомлення і поширення її робіт, повний вплив яких нам ще належить оцінити.
	— Альбер Камю, у листі до матері Вейль в 1951 році.^[2]

	В останні роки життя вона турбувалася, що всі вірування, навіть релігійні, ризикують стати ідолопоклонними. Її наполеглива вимога «конвенції, ратифікованої Богом» є ще одним прикладом повністю особистого пізнання Бога, якого вона шукала, і, як багато хто вважає, вона сама вважала, що досягла цього. Схоже, вона була переконана, що під егідою Церкви таке особисте знання просто не приходить; навпаки, парафіяни стають ідолопоклонниками і помилково приймають ритуал, звичку і, на жаль, громадський звичай (наприклад, ходити до церкви в неділю) за таку угоду.
	— Роберт Коулз, «Сімона Вейль: Сучасне паломництво» (1989), с. 151

	Я її дуже добре знав, ми з нею довго розмовляли. Якийсь час вона більш-менш симпатизувала нашій справі, але потім втратила віру в пролетаріат і марксизм. Можливо, вона знову поверне наліво.
	— Лев Троцький у листі до Віктора Сержа (30 липня 1936)

	Про що вона дбала – це людські душі. Її дослідження прав людини і людських обов'язків виявляє хибність деяких досі існуючих слів, які використовувалися під час війни в якості морального стимулятора.
	— Томас Стернз Еліот, «Introduction to The Need for Roots» (1949), с. xiii

Примітки

↑ з архіву uacorpus.org
↑ Як цитується в ««Між людським і божественним: політична думка Сімони Вейль» (1988) Мері Г. Дітц, Вступ, с. xiv

Посилання

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[1] з архіву uacorpus.org

[2] Як цитується в ««Між людським і божественним: політична думка Сімони Вейль» (1988) Мері Г. Дітц, Вступ, с. xiv

[1]

[2]