Троцький Лев Давидович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Троцький Лев Давидович
Trotsky Portrait.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Лев Дави́дович Тро́цький (Лейба Бронштейн; 26 жовтня [7 листопада] 1879, Янівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині с. Береславка, Бобринецький район, Кіровоградська область, Україна) — 21 серпня 1940, Койоакан, Мехіко, Мексика) — комуністичний діяч, ідеолог троцькізму — однієї з течій марксизму.

Цитати[ред.]

  •  

Я помру пролетарським революціонером, марксистом, діалектичним матеріалістом і, отже, непримиренним атеїстом. Моя віра в комуністичне майбутнє людства зараз не менше гаряча, але більш міцна, ніж в дні моєї юності. — «Заповіт», 1940

 

Я умру пролетарским революционером, марксистом, диалектическим материалистом и, следовательно, непримиримым атеистом. Моя вера в коммунистическое будущее человечества сейчас не менее горяча, но более крепка, чем в дни моей юности.[1]

  •  

Засіб може бути виправданий тільки метою. Але ж і мета, в свою чергу, повинна бути виправдана. З точки зору марксизму, який виражає історичні інтереси пролетаріату, мета виправдана, якщо вона веде до підвищення влади людини над природою і до знищення влади людини над людиною. — «Їх мораль і наша», 1938

 

Средство может быть оправдано только целью. Но ведь и цель, в свою очередь, должна быть оправдана. С точки зрения марксизма, который выражает исторические интересы пролетариата, цель оправдана, если она ведет к повышению власти человека над природой и к уничтожению власти человека над человеком.[1]

  •  

Революція зробила героїчну спробу зруйнувати так зване «сімейне вогнище», тобто ту архаїчну, затхлу і відсталу установу, в якому жінка трудящих класів відбуває каторжні роботи з дитячих років і до смерті. Місце сім'ї, як замкнутого дрібного підприємства, повинна була, за задумом, зайняти закінчена система громадського догляду та обслуговування: пологові будинки, ясла, дитячі садки, школи, громадські їдальні, громадські пральні, амбулаторії, лікарні, санаторії, спортивні організації, кіно, театри та ін. <...> Доки ця задача задач не вирішена, 40 мільйонів радянських сімей залишаються, в переважній більшості своїй, гніздами середньовіччя, жіночої кабали і істерії, повсякденних дитячих принижень, жіночих і дитячих забобонів. — «Зраджена революція: Що таке СРСР і куди він іде?», 1936

 

Революция сделала героическую попытку разрушить так называемый «семейный очаг», т.е. то архаическое, затхлое и косное учреждение, в котором женщина трудящихся классов отбывает каторжные работы с детских лет и до смерти. Место семьи, как замкнуто мелкого предприятия, должна была, по замыслу, занять законченная система общественного ухода и обслуживания: родильные дома, ясли, детские сады, школы, общественные столовые, общественные прачечные, амбулатории, больницы, санатории, спортивные организации, кино, театры и проч. <…> Доколе эта задача задач не разрешена, 40 миллионов советских семей остаются, в подавляющем большинстве своем, гнездами средневековья, женской кабалы и истерии, повседневных детских унижений, женских и детских суеверий.[1]

  •  

Робоча держава вже має свої свята, свої процесії, свої огляди і паради, свої символічні видовища, свою нову державну театральність. Правда, вона ще багато в чому дуже тісно примикає до старих форм, наслідуючи їх, частково безпосередньо продовжуючи їх. Але в головному революційна символіка робітничої держави нова, ясна і могутня: червоний прапор, серп і молот, червона зірка, робітник і селянин, товариш, інтернаціонал. — «Сім'я і обрядовість», 1923

 

Рабочее государство уже имеет свои праздники, свои процессии, свои смотры и парады, свои символические зрелища, свою новую государственную театральность. Правда, она еще во многом слишком тесно примыкает к старым формам, подражая им, отчасти непосредственно продолжая их. Но в главном революционная символика рабочего государства нова, ясна и могущественна: красное знамя, серп и молот, красная звезда, рабочий и крестьянин, товарищ, интернационал.[1]

  •  

Хто відмовляється принципово від тероризму, тобто заходів придушення і залякування по відношенню до запеклої і збройної контрреволюції, той повинен відмовитися від політичного панування робітничого класу, від його революційної диктатури. — «Тероризм і комунізм», 1920

 

Кто отказывается принципиально от терроризма, т.е. мер подавления и устрашения по отношению к ожесточенной и вооруженной контрреволюции, тот должен отказаться от политического господства рабочего класса, от его революционной диктатуры.[1]

  •  

Сталінізм — згусток усіх каліцтв історичної держави, його лиховісна карикатура і огидна гримаса. — «Їх мораль і наша», 1938

 

Сталинизм – сгусток всех уродств исторического государства, его зловещая карикатура и отвратительная гримаса.[1]

  •  

Я не можу заперечувати того, що моє життя протікало не зовсім звичайним порядком. Причини цього треба, однак, шукати більше в умовах епохи, ніж особисто в мені. — «Моє життя», 1929

 

Я не могу отрицать того, что моя жизнь протекала не совсем обычным порядком. Причины этого надо, однако, искать больше в условиях эпохи, чем лично во мне.[1]

  •  

Революціонери зроблені в останньому рахунку з того ж громадського матеріалу, що і інші люди. Але у них повинні бути якісь різкі індивідуальні особливості, які дали можливість історичному процесу відокремити їх від інших і згрупувати особливо. Спілкування один з одним, теоретична робота, боротьба під певним прапором, колективна дисципліна, загартування під вогнем небезпек поступово формують революційний тип. Можна з повним правом говорити про психологічний тип більшовика на противагу, наприклад, меншовику. При достатній досвідченості око навіть по зовнішності розрізняло більшовика від меншовика, з невеликим відсотком помилок. — «Моє життя», 1929

 

Революционеры сделаны в последнем счете из того же общественного материала, что и другие люди. Но у них должны быть какие-то резкие личные особенности, которые дали возможность историческому процессу отделить их от других и сгруппировать особо. Общение друг с другом, теоретическая работа, борьба под определенным знаменем, коллективная дисциплина, закал под огнем опасностей постепенно формируют революционный тип. Можно с полным правом говорить о психологическом типе большевика в противоположность, например, меньшевику. При достаточной опытности глаз даже по внешности различал большевика от меньшевика, с небольшим процентом ошибок.[1]

  •  

Терористові ми говоримо: замінити маси не можна; тільки в масовому русі ти міг би знайти доцільне застосування своєму героїзму. Однак, в умовах громадянської війни вбивства окремих ґвалтівників перестають бути актами індивідуального тероризму. <...> В умовах громадянської війни подібний акт був би і політично цілком доцільний! Так, навіть у найбільш гострому питанні — вбивство людини людиною, — моральні абсолюти виявляються зовсім не підходящими. Моральна оцінка, разом з політичною, випливає з внутрішніх потреб боротьби. — «Їх мораль і наша», 1938)

 

Террористу мы говорим: заменить массы нельзя; только в массовом движении ты мог бы найти целесообразное применение своему героизму. Однако, в условиях гражданской войны убийства отдельных насильников перестают быть актами индивидуального терроризма. <…> В условиях гражданской войны подобный акт был бы и политически вполне целесообразен! Так, даже в самом остром вопросе — убийство человека человеком, — моральные абсолюты оказываются совершенно непригодны. Моральная оценка, вместе с политической, вытекает из внутренних потребностей борьбы.[1]

  •  

Але ж існують ж елементарні правила моралі, вироблені розвитком людства, як цілого, і необхідні для життя будь-якого колективу? Існують, безсумнівно, але сила їх дії вкрай обмежена і нестійка. «Загальнообов'язкові» норми тим менш дійсні, чим більш гострий характер приймає класова боротьба. Вищою формою класової боротьби є громадянська війна, яка підриває у повітря всі моральні зв'язки між ворожими класами. — «Їх мораль і наша», 1938)

 

Но ведь существуют же элементарные правила морали, выработанные развитием человечества, как целого, и необходимые для жизни всякого коллектива? Существуют, несомненно, но сила их действия крайне ограничена и неустойчива. "Общеобязательные" нормы тем менее действительны, чем более острый характер принимает классовая борьба. Высшей формой классовой борьбы является гражданская война, которая взрывает на воздух все нравственные связи между враждебными классами.[1]

Цитати без джерел[ред.]

• Хто схиляється перед доконаним, той не здатний готувати майбутнє.

• Навіть змушені міняти істота своїх поглядів люди втискують його найчастіше в старі форми.

• Мені нема чого тут ще раз спростовувати дурну і підлу наклеп Сталіна та його агентури: на моїй революційної честі немає жодної плями. Ні прямо, ні побічно я ніколи не входив ні в які закулісні угоди або хоча б переговори з ворогами робітничого класу. Тисячі противників Сталіна загинули жертвами подібних же неправдивих звинувачень.

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg