Krutь

Марина Круть

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Krutь (стилізовано як KRUTЬ, справжнє ім'я Мари́на Вале́ріївна Кру́ть, нар. 21 лютого 1996, Хмельницький) — українська співачка, поетеса, композиторка і бандуристка.

Цитати

Артист — це насамперед про музику. Я компетентна у своїй сфері і не хочу вести діалоги про політику. Проте це зовсім не означає, що мені байдуже на те, що відбувається в Україні. Навпаки. Я волонтерила весь час на Майдані під час Революції Гідності.

Волонтерство — це ще й історія про баланс і віддачу. Якщо в тебе є що дати, то чому не поділитися? Інколи я кажу, що люблю дитячі будинки більше, ніж великі концертні зали. Для мене це найвдячніша публіка.

Думка людей стосовно бандури поступово починає змінюватися. У 2012-му, коли на сцені з’явився бандурист і композитор Ярослав Джусь, це була революція і прорив у нашому сегменті. Саме після його виступу на одному із талант-шоу я зрозуміла, що можна так експериментувати й майстерно виконувати і старосвітські, і народні, і сучасні твори.

Є різні умови співпраці з продюсерами і агентствами. Я надаю перевагу творчій свободі і через те ні з ким наразі не працюю.

Завжди, коли ти щось робиш проти системи, люди не підтримують відразу. Вони навпаки мінімально протестують. Коли ж ти стаєш на цю стежку і починаєш рухатися нею стабільно, виникає прийняття, з часом захоплення і лише потім — підтримка. Але починається все з нерозуміння. У своїй справі я не звертаю уваги на думку інших.

Мені найбільше болить за те, що люди зараз слухають. Коли заглянути у чарти, то не хочеться вірити, що така музика займає перші позиції в рейтингу. Але це нова реальність, нові правила, під які потрібно підлаштовуватися. Часто хочеться відгородитися і сказати, що я не з цієї історії.

Мій розвиток поступовий, крок за кроком. Це довший шлях. В один день я не стану різко популярною і багатою. Євробачення мені показало, що ще багато над чим потрібно працювати. Я до цього готова. І коли я вийду на вищий рівень через кілька років, то знатиму, що всього досягла сама.

Нещодавно на Netflix вийшов фільм «Соціальна дилема». Він про соціальні мережі і як вони працюють проти нас. Після перегляду кінострічки я поставила обмеження 15 хвилин на всі програми в телефоні.

Прогресивна молодь вже знає, що бандура ― це не шаровари. Залишилося у цьому переконати ще приблизно 80 відсотків населення. Щоправда, не знаю, коли таксисти нарешті вивчать назву мого інструмента і не будуть плутати його з балалайкою чи баяном.

Стан страждання більше не надихає, а навпаки — відштовхує. Треба вчитися писати від радості — і виходитиме не менш класна музика. Хочеться творити від сонця всередині, а не дощу.

У мене невелика команда: менеджер і піарник. Зважаючи на те, що я працюю з неординарним продуктом, доводиться йти наосліп і нащупувати шлях самотужки. І якщо через 5 чи навіть 10 років з’явиться артист, який теж гратиме на бандурі, як я, то він ступатиме вже второваною дорогою.

У Петриненка мені подобається композиція «Україно», яку я вважаю гімном України. Люблю творчість і Василя Симоненка, і Ліни Костенко, і Миколи Хвильового, особливо його прозову збірку «Сині етюди».

Чомусь прийнято вважати, буцімто митці мають страждати. Вони також люди, які хочуть бути щасливими. Хіба я не можу написати пісню від радості? Це перейдений етап — писати від невдалих стосунків та любовних переживань. Люди не варті твоїх страждань, а ось чи музика варта, я не знаю.

Я вірю в історію поступового розвитку. Не обов’язково гнатися за примарною популярністю і трендами. У світі існує закон балансу, який сильніший за все інше. Якщо ти в один день різко злетиш вгору, то наступного так само стрімко впадеш вниз. Надовго затриматися на вершині складно.

Я навчилася грати на бандурі у вісім років із власної ініціативи. Спочатку була переконана, що у моїй сім’ї ніхто не займався музикою. Але помилялася. Рік тому довідалася, що рідні по татовій лінії співали і мали гарний слух. У четвертому класі навіть думала полишити все, однак учителька вмовила. Схожі кризові моменти траплялися що чотири роки.

Я часто жартую на сцені і називаю себе бюджетним стендап-коміком. Мої історії викликають сміх і позитивні емоції, слухачам це до вподоби. І коли я це зрозуміла, то почала розкачувати акустичну програму.