Я, ти і наш мальований і немальований Бог (роман)

Матеріал з Вікіцитат


«Я, ти і наш мальований і немальований Бог» — роман української письменниці Пахомової Тетяни, уперше опублікований у 2020 році.

Цитати із твору[ред.]

  •  

Ми не настільки багаті, щоб купляти собі дешеві речі.[1]

  •  

…бо найвище призначення жінки на цьому світі – не лише народити, а й виховати продовження роду, дати розуміння десяти Заповідей Божих, увести в складний світ трьохсот шістдесяти п’яти заборон і двохсот сорока восьми рекомендованих приписів іудаїзму.[2]

  •  

Батьки сказали – діти зробили.[3]

  •  

Живи просто: молись, рости дітей, примножуй добробут…[3]

  •  

…бо всі люди, свідомо чи несвідомо, роздратовані чи неврівноважені, самі тягнуться до тих, хто усміхнений, задоволений і не жаліється.[3]

  •  

…тільки прискіпливе жіноче око здатне провести ідеальний фейс-контроль, і це вже точно поза часом і національністю…[4]

  •  

…не все й не завжди можна купити …
- Навіть за золото?
- Навіть за золото, щастячко моє
[5]

  •  

…чого не можна купити за гроші, то можна купити за ду-у-же великі гроші.'[5]

  •  

Світ гарний, тільки люди його псують.'[6]

  •  

Знання, як гроші в гаманці: або їх нема,або нема зовсім…[6]

  •  

люди та їхні вчинки такі різні…[7]

  •  

Той, хто довго прислухається до одного, приглушує інше.[7]

  •  

Ця примхлива пані ніби діє інтересах людей, але завдає більшості страждань.[7]

  •  

…обираючи політика, ми шукаємо споріднену душу, отож маємо при владі практично себе… Ми – корінчики одного великого дерева Життя. Ми всі його годуємо й живимо своїми маленькими началами…[8]

  •  

Життя рідко справедливе, та в наших силах подбати про зміни, що починаються з роботи над своєю душею…[8]

  •  

Незнання породжує злобу, а її не можна пускати в серце… Євреям потрібно поважати традиції того народу, серед якого ми живемо, можна сказати, пристосовуватися, інакше не виживемо…[9]

  •  

…з усіх ситуацій завжди є вихід, а лиття сліз допускається лише в двох випадках: або коли вмирає хтось із близьких, або коли щось дуже болить – решта не вартує сліз, бо ж нема більше на світі такого, чого не можна було б виправити…[10]

  •  

…вчити сухий текст підручника з датами боїв, статистикою жертв і втрат – це одне, а бути складовою цієї статистики і в центрі події – це не просто щось зовсім інше. Це те, що принесе набагато більше біди й, вочевидь, буде набагато гіршим для людей і для його сім’ї, ніж написано в книжках… [11]

  •  

Чому той, хто вбив одну людину, називається вбивцею, а той, хто тисячі, - видатним полководцем?[12]

  •  

Надія – єдине, що могло зігріти в цей гнітючий час очікування відповіді на запитання, яке кожен ставив сам собі: «Чи виживу? Чи виживуть мої діти?» [13]

  •  

Людина – представник хоч і вищий, але все-таки тваринного світу, та й від античних часів відома створена мудрецями класифікація людей за найколоритнішими тваринними типажами…[14]

  •  

смерть же не має національності…[15]

  •  

Бо те, що ненависне людям, завше знаходять у євреях[16]

  •  

У людини можна забрати все: будинок, врожай, скарби, сім'ю – все-все, крім віри. Думайте за добре. Вірте в добро[17]

  •  

Навіть один день життя – це все ще життя[18]

  •  

Знати мало, потрібно ще й уміти.[19]

  •  

Якщо є шанс щось змінити – треба змінити, бо тут точно чекає кінець.[20]

  •  

..на кожного чорта знайдеться ще головніший.[21]

  •  

Хоч до ладу, хоч до складу – не повинен нормальний хлоп досить говорити, хто досить говорить – мало робить.[22]

  •  

Часто люди в захланній гонитві за досяжним і недосяжним навіть не задумуються, яке блаженство криється в простих речах.[23]

  •  

Та й кожна жінка в селі жартувала, що найкращий коханець – це город: і пози різні, і сім потів вийде…[24]

  •  

Людина безвіри – як перекотиполе: несе його вітром хтозна-куди. І всяке сміття на нього намотується.[24]

  •  

Не звинувачуй усіх…[25]

  •  

мрії й сподівання на краще подоовжують життя?...[26]

  •  

Лише власний біль відкриває очі на страждання й біди інших робить співчутливими до чужого горя.[26]

  •  

Як не дивно звучить, але в нашому світі, де ми дуже залежимо від матеріального, найвищою його цінністю є все-таки людські стосунки: вони дають нам крила в дружбі, у коханні, у творчості…[27]

  •  

Люди з божою душею є основа цього світу, і це теж проста істина, яка й рухає його вперед… [27]

  •  

Життя дає нам великий багаж подій і досвіду, інколи й гіркого, і виносити його можна, лише пройшовши тренування часом на життєвій дорозі… [28]

  •  

Події людського життя – це і є той сильний вітер, але й дерева стають сильнішими за сильного вітру…[28]

  •  

…бо люди, які все мають, перестають розуміти й співчувати іншим…[29]

  •  

Жити з іншими людьми – це як вправно танцювати вальс: ти то наступаєш, то відступаєш, бо так домовилися танцювати, і в житті ти чи сам чимсь поступаєшся, чи хтось тобі, і тоді є добре…[29]

  •  

За все, за все й усім треба дякувати, то й світ буде добрішим…[30]

  •  

…людина приходить на цей світ без нічого і без нічого з нього йде, залишаються лише її справи – добрі чи погані – у споминах інших людей, і жити вони можуть століттями… Будинки руйнуються,одяг тліє, скарби розтікаються по світу, а вчинки чи досягнення залишаються в пам’яті людській… [30]

  •  

То що, і погане, і добре може оцінюватися людьми однаково?[31]

  •  

Бачиш, сину, люди розуміють власну недосконалість. Їх дратують крайнощі: як дуже погані, так і добрі. Багато хто, розуміючи це, лише у своїй багатій уяві рятує інших, роздає милостиню, карає несправедливість. А насправді – нічого, нічого не робить, навіть коли з’являється шанс урятувати, подати, обігріти когось, комусь, щось, десь… [32]

  •  

Треба чинити за ними (про закони Божі), навіть якщо вся несправедливість світу б’є по тобі страшним болем, і лишати після себе тільки добрі справи.[33]

  •  

Прості вчинки кажуть про нас багато, і готують до більшого.[33]

  •  

Добрі справи не дадуть скам’яніти нашим душам…[34]

  •  

А що таке терпіння? Це і є твоє випробування часом – на міцність, на здатність дійти до мети.[35]

  •  

Коли ти бачиш могутнє дерево, мало уваги звертаєш на те, якої форми в нього листочки.[36]

Цитати про твір[ред.]

  •  

Крізь весь роман проводиться месендж – необхідно вірити в справедливість Божих цінностей. Бог незримо присутній на сторінках роману.[37]

  Марина Штолько, завідувачка науково-інформаційного відділу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
  •  

Історію, яка трапилася більше 70 років тому письменниця із Львівщини Тетяна Пахомова перетворила в книгу: це історія української родини, яка під страхом розстрілу переховувала євреїв 832 дні. [38]

  — Ірина Небесна, журналістка

Примітки[ред.]

  1. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 12
  2. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 14-15
  3. а б в Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 15
  4. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 21
  5. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 25
  6. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 28
  7. а б в Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 31
  8. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 32
  9. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 35
  10. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 37
  11. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 39
  12. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 40
  13. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 42
  14. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 45
  15. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 49
  16. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 50
  17. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 59
  18. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 68
  19. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 73
  20. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 77
  21. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 92
  22. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 95
  23. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 115
  24. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 123
  25. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 131
  26. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 134
  27. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 155
  28. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 160
  29. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 161
  30. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 162
  31. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 176
  32. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 176-177
  33. а б Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 177
  34. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 178
  35. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 179
  36. Я, ти і наш мальований і немальований Бог, 2020, с. 185
  37. Re:цензії. Марина Штолько. «...Ми такі різні, як брати одного батька»
  38. Львівська письменниця створила роман на основі реальної історії врятованих українцями євреїв під час Голокосту

Джерела[ред.]

  • Тетяна Пахомова. Я, ти і наш мальований і немальований Бог. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 192 с.