Чумак Василь Григорович

Чумак Василь Григорович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Васи́ль Григо́рович Чума́к (*25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту — †21 листопада 1919, Київ) — український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.

Цитати

• Більше віри, що повстане
  Люд яремний, люд німий,
  Що настане час, настане,
  Бризнуть промені в пітьмі.

(До праці // С. 65)

• Вимережить пісню — голубині крила,
  щоб у ній блакитно далечінь замріла,
  щоб у ній заграло шумовиння трав,
  я слова таємні у степу збирав.

(«Вимережить пісню…» // С. 95)

• Далі, о, далі звідсіль!
  Махом останніх зусиль
  Рвати кайдани гнилої моралі
  І далі!.. І далі!.. І далі!..

(Далі! // С. 67)

• До великої праці ставаймо,
  Хай лютує кривавий деспóт.
  І поможе нам той, хто все баче,
  Хто пригноблений баче народ.

(На Новий рік // С. 50)

• Ми — жах. Ми — караючий гнів.
  Ми молимся культу вогнів. —
  і хто є відважний, і хто нас поборе?...
  Ми — тіни. Ми — криця. В обіймах імли
  Ми гімни тобі заплели,
  червоний тероре!

(«Заспів» // С. 49)

• Мов шляхи-плюші переплелися,
         дві душі моїх зійшлися,
  і чого я прагну: чи спокою,
         чи гучного бою?

(«Дві душі…» // С. 77)

• Не вам, плазуючим в багні,
  Брудним, підпилим крамарям,
  Гасить священнії вогні
  І підтинати літ орлам,
         Не вам, не вам!
  Ви хижий птах, що будить жах,
  І не за вами певний шлях!

(Не вам! // С. 66)

• Роки минають, за ними другі,
  Правда за гратами спить,
  Тіль недоля гуля навкруги,
  Вкраїна мовчала й мовчить…

(Пісні минулих часів. ІІ. // С. 47)

Про Василя Чумака

	Василь Чумак улив свій голос у дзвінкоголосий хор молодих, енергійних, окрилених революцією. «Я — дужий народ, я молодий!» —золотим гомоном озивався молодий Тичина. «Ми — тільки перші хоробрі, мільйон підпирає нас», — декларував Василь Блакитний. «Сіємо — сіємо — сіємо буйні червоні цвіти», — засівав Василь Чумак. — «Його вбили на світанку»//«Молода гвардія» 20.11.1964
	— В'ячеслав Чорновіл

	Як писав один з критиків, вірші Чумака «сповнені усміхненої любові до життя». В ім'я життя він сміливо глянув в очі смерті. Як у калейдоскопі, мінялися в «сторозтерзаному» Києві влади. Одна була своя, рідна, інша — лицемірно-облудна. Ця ж, що присунула влітку дев'ятнадцятого, не приховувала своєї хижості. Хочете землі й волі? — маєте шомполи; хочете національного відродження? — одержуйте «единую, недилимую». По київському бруку потягли розтрощений пам'ятник Кобзареві. Бути спокійним спостерігачем у такі дні? — о ні! Поет стає підпільником-революціонером. Він так і не доспівав своєї романтичної пісні. Він не скінчив засівати ниву «червоним засівом». Його вбили на світанні... — «Його вбили на світанку»//«Молода гвардія» 20.11.1964
	— В'ячеслав Чорновіл

Джерела

• Чумак, Василь. Червоний заспів: Поезії. Оповідання і нариси. Статті та рецензії. Засідання дитячого гуртка «Музо, геть», п'єса-шарж. Автобіографічні матеріяли. Спогади про поета / Упоряд., авт. передм. та приміт. Іван Ільєнко. — К.: Дніпро, 1991. — 364 с.
• Вячеслав Чорновіл. Твори у 10-ти томах. Том Уклад. Валентина Чорновіл. — Київ: 2002. — 680 с. — ISBN 966-7332-87-X