Чумак Василь Григорович

	Чумак Василь Григорович
	Стаття у Вікіпедії
	Роботи у Вікіджерелах
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Чумак.

Васи́ль Григо́рович Чума́к (*25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту — †21 листопада 1919, Київ) — український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.

Цитати

Почав друкуватись у 1917 році: в ч. 176 газети «Земля и Воля» (Харків) була уміщена перша друкована поезія «До праці!». Далі співробітничав в цій же газеті і в «Новій Громаді».
Збірників творів не було, але в скорому часі маю випустить першу книжку поезій^[1]. — З автобіографії (17 вересня 1918 р.^[2])

З поезії

Більше віри, що повстане
Люд яремний, люд німий,
Що настане час, настане,
Бризнуть промені в пітьмі.

(До праці // С. 65)

Вимережить пісню — голубині крила,
щоб у ній блакитно далечінь замріла,
щоб у ній заграло шумовиння трав,
я слова таємні у степу збирав.

(«Вимережить пісню…» // С. 95)

Далі, о, далі звідсіль!
Махом останніх зусиль
Рвати кайдани гнилої моралі
І далі!.. І далі!.. І далі!..

(Далі! // С. 67)

До великої праці ставаймо,
Хай лютує кривавий деспóт.
І поможе нам той, хто все баче,
Хто пригноблений баче народ.

(На Новий рік // С. 50)

Ми — жах. Ми — караючий гнів.
Ми молимся культу вогнів. —
і хто є відважний, і хто нас поборе?…
Ми — тіни. Ми — криця. В обіймах імли
Ми гімни тобі заплели,
червоний тероре!

(«Заспів» // С. 49)

Мов шляхи-плюші переплелися,
дві душі моїх зійшлися,
і чого я прагну: чи спокою,
чи гучного бою?

(«Дві душі…» // С. 77)

Не вам, плазуючим в багні,
Брудним, підпилим крамарям,
Гасить священнії вогні
І підтинати літ орлам,
Не вам, не вам!
Ви хижий птах, що будить жах,
І не за вами певний шлях!

(Не вам! // С. 66)

Роки минають, за ними другі,
Правда за гратами спить,
Тіль недоля гуля навкруги,
Вкраїна мовчала й мовчить…

(Пісні минулих часів. ІІ. // С. 47)

Про Василя Чумака

	Василь Чумак улив свій голос у дзвінкоголосий хор молодих, енергійних, окрилених революцією. «Я — дужий народ, я молодий!» —золотим гомоном озивався молодий Тичина. «Ми — тільки перші хоробрі, мільйон підпирає нас», — декларував Василь Блакитний. «Сіємо — сіємо — сіємо буйні червоні цвіти», — засівав Василь Чумак^[3]. — «Його вбили на світанку»//«Молода гвардія» 20.11.1964
	— В'ячеслав Чорновіл

	Як писав один з критиків, вірші Чумака «сповнені усміхненої любові до життя». В ім'я життя він сміливо глянув в очі смерті. Як у калейдоскопі, мінялися в «сторозтерзаному» Києві влади. Одна була своя, рідна, інша — лицемірно-облудна. Ця ж, що присунула влітку дев'ятнадцятого, не приховувала своєї хижості. Хочете землі й волі? — маєте шомполи; хочете національного відродження? — одержуйте «единую, недилимую». По київському бруку потягли розтрощений пам'ятник Кобзареві. Бути спокійним спостерігачем у такі дні? — о ні! Поет стає підпільником-революціонером. Він так і не доспівав своєї романтичної пісні. Він не скінчив засівати ниву «червоним засівом». Його вбили на світанні^[3]… — «Його вбили на світанку»//«Молода гвардія» 20.11.1964
	— В'ячеслав Чорновіл

Примітки

↑ Автобіографії, 2015, с. 470
↑ Датується за супровідним листом
↑ ^а ^б Чорновіл т.1, 2002, с. 180

Джерела

Чумак, Василь. Червоний заспів: Поезії. Оповідання і нариси. Статті та рецензії. Засідання дитячого гуртка «Музо, геть», п'єса-шарж. Автобіографічні матеріяли. Спогади про поета / Упоряд., авт. передм. та приміт. Іван Ільєнко. — К.: Дніпро, 1991. — 364 с.
В'ячеслав Чорновіл. Твори у 10-ти томах. Том Уклад. Валентина Чорновіл. — Київ: 2002. — 680 с. — ISBN 966-7332-87-X
Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Автобіографії—2015——470-1] Автобіографії, 2015, с. 470

[2] Датується за супровідним листом

[Чорновіл_т.1—2002——180-3] а ^б Чорновіл т.1, 2002, с. 180

[1]

[2]

[3]