Чубай Соломія Григорівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соломія Чубай
Solomiia Chubai by Olha Dmytriv.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Соломія Григорівна Чубай (нар. 16 жовтня 1979) — український музикант, вокаліст гурту «Джалапіта». Донька Григорія Чубая, сестра Тараса Чубая.

Цитати[ред.]

  •  

«Вони незвичайні люди. Вони в собі. Вони не придурки, не божевільні, просто інші. Лишега, Москалець, чи навіть музиканти з моєї групи — хтось із них прагматичніший, хтось більше літає в космосі, хтось приземленіший, але вони інші. Талант наче світиться зсередини»[1]про творчих людей

  •  

«Зачинившись по хатах, перебуваючи у постійній напрузі, ми поволі сходимо з розуму, стаємо агресивними, не можемо розібратися в емоціях. А культура дає поживу для мозку, об’єднує. Зрештою, усі знакові події у нашому житті і наші українські традиції супроводжуються музикою. Ми одягаємо красивий одяг, зустрічаємо друзів, обіймаємось, спілкуємося… Це не німа електронна переписка, це те, що дає нам волю до життя. Моя бабуся, якій 91 рік, розповідала, що навіть під час війни вони збирались на вечорниці, співали і перекрикували вибухи бомб, що падали на землю[2]

  •  

«Мене спитали рецепт життя з дитиною з аутизмом, а я сказала, що тільки “любов”. Ти маєш любити свою дитину і сприймати її цілісно і тоді ти допоможеш випустити пташатко у великий і жорстокий світ»[3]до Міжнародного дня інформування про аутизм

  •  

«Ти тільки пробуєш сфальшувати – і вже не можеш спати, бо совість не дозволяє.»[4]

  •  

«Чому Грицька Чубая або інших письменників називають геніальними? Їхня поезія не прив’язана до часу. Вона між простором і часом. (…) поети та письменники завжди будуть геніальними, бо вони — наче пророки. Історія завжди повторюється. Поезія про кохання також вічна — усі ми переживаємо подібні емоції. Ті, хто пише про кохання, завжди будуть у топі, на відміну від письменників, котрі публікують свої серйозні роздуми»[1]

  •  

«А кому та культура потрібна, якщо війна?». Культура потрібна — бо інакше б війни не було. А наш бідолашний, вже і так доведений до ручки народ, мечеться між тими двома питаннями: Бути культурі в час війни? Чи не бути?[5]

Примітки[ред.]