Хомко Володимир Євгенович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Хомко Володимир Євгенович
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Володимир Євгенович Хомко (нар. 1 серпня 1957, Рівне) — український політик, Рівненський міський голова (з 2008). Позапартійний.

Цитати[ред.]

  •  

Розумію, суспільство має бути політично структуроване. Просто ті партії, які в нас зараз є, це не зовсім партії. Взяти республіканську партію в США. Там, якщо ти приєднався до республіканців, то на сто років наперед розумієш, куди ця партія веде. Незалежно від того, хто її очолює. Наші ж партії — це бізнесово-політичні проекти, які відкриваються під конкретний інтерес. Я не маю бажання брати участь у таких проектах. Якось же прожив шістдесят років без партії. Якби вступав до партії, то в Англії був би консерватором, а в Штатах — республіканцем[1].

  •  

Я категоричний противник того, щоб допомагати ледарям і нездарам. Навіть якщо держава багата, не хочу підтримувати лінивих[1].

  •  

Темп життя Рівного чи сусідніх маленьких міст — це моя стихія. У мене тут друзі, з якими я й сьогодні зустрічаюся і проводжу дозвілля чи їжджу у відпустки. Я їх набув ще в домерські часи, тож впевнений у них. Ми разом, бо нам цікаво бути разом незалежно від того, хто є хто, де і ким працює[1].

  •  

Мені надзвичайно симпатична Маргарет Тетчер. Думаю, що вона є найбільш недооціненою, хоча її досвід заслуговує вивчення. Так, не тільки вона була реформаторкою. Робили реформи таких же масштабів, наприклад, Піночет, Лі Кван Ю, Чан Кайші. Але вони робили їх через диктат, що набагато простіше. А Тетчер провела реформи, не порушуючи демократичних принципів. Її кляли, але тепер користуються наслідками зробленого нею. Адже сучасна Великобританія не була б такою, як зараз, якби не Тетчер[1].

  •  

Мої авторитети — це Рейган, Тетчер, Лі Кван Ю, Чан Кайші, Франко. Вони проводили політику жорсткої економіки. Я хочу, щоб і ми жили в країні, де кожен працює з ранку до вечора і не сподівається на подачки. Як в Америці: працюєш — живеш нормально. Лінуєшся — коробку в руки і під міст. І нікому нема діла до того, що ти спиш у коробці. Єдине, що зобов’язана створити держава для людини: незалежно від того, народився ти в столиці, а чи в глухому селі, та, якщо маєш клепку в голові і роботящий, то гарантовано досягнеш успіху. Соціальні ліфти мають працювати на повну[1].

  •  

Я переконаний: якщо ми не заберемо політику з місцевих рад, то знищимо місцеве самоврядування. Сьогодні кожна політична сила, приходячи в раду, має свої інтереси, в тому числі й меркантильні. Очевидно, що кожне рішення сесії — це компроміс. Досі мені, хоч це й непросто, вдається досягати компромісів. Нехай я не надто симпатизую деяким партіям, але ж раз вони є в раді, значить представляють якусь частину громади міста. Значить з усіма потрібно рахуватись[1].

  •  

Якби моя воля, я б відмінив квоти політичних партій при формуванні місцевих рад і скоротив би кількість депутатів. Наприклад, для Рівного вистачило б 25 чоловік. Від кожних 10 тисяч мешканців — по депутату. Тоді б кожен мікрорайон мав свого лобіста у міській раді. Причому лобіста виключно з господарських питань. Бо насправді політичні питання ми й не вирішуємо[1].

  •  

Дуже шкода, що Україна до свого світлого майбутнього вибрала такий звивистий шлях. З висоти своїх шістдесяти років усвідомлюю, що багато часу втрачено дарма[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg