Перейти до вмісту

Кримські татари

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Татари кримські)
Герб кримських татар
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Кри́мські тата́ри або кримці (крим. qırımtatarlar або qırımlılar, в однині qırımtatar або qırımlı) — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму. Розмовляють кримською, тож бо кримськотатарською мовою, яка належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї.

Цитати

[ред.]
  •  

Тисячам кримськотатарських сімей, що повертаються, починаючи з 1967 року, у Крим із надією на працевлаштування й прописку, чинилися й чиняться всілякі перешкоди. Їм відмовляють у прописці навіть у куплених на свої заощадження будинках. Вони постійно перебувають під загрозою вигнання з купленого будинку, віддання під суд за «порушення паспортного режиму[1]. — із заяви кримських татар у 1984 році на ім’я Політбюро ЦК КПРС

  •  

Цілий народ, наші кримськотатарські брати оголошені екстремістською організацією. Це вперше після завершення епохи диктаторів Сталіна і Гітлера цілий народ оголошують екстремістами[2].

  Андрій Парубій
  •  

Зовсім недавно українська інтелігенція захоплювалася тим, як Джамала спілкується українською. І всі ми чуємо, як досконало володіє мовою Рефат Чубаров... А самі ми, українці, можемо заговорити кримськотатарською? Більшість із нас знає хоч одне слово рідною мовою Джемілєва і Джамали? А було б непогано, аби ми вміли звернутися до кримських татар близькими їм словами...[3]

  — Укрінформ
  •  

Під той час поз'їздилась до гетьмана сила послів: від шведів і Ракоці (Семигород) по двічі. Від Турків двічі, від Татар двічі, з Молдавії тричі, з Валахії тричі, від польської королеви один...[4].

  — Христофор Маріянович, секретар архієпископа Петро Парчевича, що був послом австрійського цісаря до гетьмана Богдана Хмельницького

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков. — Київ: 2009. — 1040 с. — ISBN 978-966-8152-15-3