Зеров Микола Костянтинович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
→Цитати: оформлення |
|||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
== Цитати == |
== Цитати == |
||
* Класична пластика, і контур строгий, <br />І логіки залізна течія — <br />Оце твоя, [[поезія|поезіє]], дорога. |
*{{Q|Цитата = Класична пластика, і контур строгий, <br />І логіки залізна течія — <br />Оце твоя, [[поезія|поезіє]], дорога. | Інше = {{Цитата дня/Обрана|26 квітня 2016}}}} |
||
Леконт Деліль, Жозе Ередія, <br />Парнаських зір незахідне́ сузір'я <br />Зведуть тебе на справжнє верхогір'я. |
Леконт Деліль, Жозе Ередія, <br />Парнаських зір незахідне́ сузір'я <br />Зведуть тебе на справжнє верхогір'я. |
Версія за 21:07, 25 квітня 2016
Микола Костьович Зеров | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Мико́ла Ко́стьович Зе́ров (1890–1937) — український поет, літературознавець, критик, полеміст, лідер «неокласиків», перекладач античної поезії. Репресований.
Цитати
Класична пластика, і контур строгий, |
|||||
Ця цитата була обрана цитатою дня 26 квітня 2016 року.
|
Леконт Деліль, Жозе Ередія,
Парнаських зір незахідне́ сузір'я
Зведуть тебе на справжнє верхогір'я.
- (Pro Domo // С. 66)
- Я знаю: ми — тугі бібліофаги,
І мудрість наша — шафа книжкова́.
Ми надто різьбимо скупі слова,
Прихильники мистецтва рівноваги.
- (Самоозначення // С. 67)
- Братерство давніх днів, розкішне, любе гроно!
Озвися ти хоч раз до вигнанця Назона,
Старого, кволого, забутого всіма
В краю, де цілий рік, негода та зима,
Та моря тужний рев, та варвари довкола…
- (Овідій // С. 81)
- Вітай, замріяний, золотоглавий
На синіх горах… Загадався, спить,
І не тобі, молодшому, бринить
Червлених наших літ ясна загрàва.
- (Київ з лівого берега // С. 47)
- Ти давню праосінь нагадуєш мені,
Широколанний степ, бліді свічада ставу,
Берегових грабів грезет і злотоглави,
Повітря з синього і золотого скла
І благодатний дар останнього тепла.
- (Праосінь // С. 47)
- Я від'їздив, і оком астролога
Допитувався в зір — яка дорога
Мене провадить у майбутні дні…
- (Скорпіон // С. 47)
Присвяти
- Колеса глухо стукотять,
- мов хвиля об пором.
- Стрічай, товаришу Хароне,
- і з лихом, і з добром. (Василь Стус, «Пам'яті Миколи Зерова», 1977)[1]
Джерело
- Зеров, Микола. Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 1.: Поезії. Переклади / Упоряд. Григорій Кочур, Дмитро Павличко. — 843 с.