Софроній Почаський

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Софроній Почаський
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Софроній (світське ім'я Стефан Почаський) (рубіж 16-17 ст., нев. - після 1642, Київ) — український письменник, громадський і церковний діяч, представник давньої української літератури, керівник Києво-Могилянської академії (1638-1640).

Цитати[ред.]

З твору «Евхаристіон», 1632 р.[ред.]

  •  

О, воістину, золотом ти є, якщо золотом погорджуєш[1].

  •  

Слава, високо літаючи, високо сідає[1].

  •  

Залишає той скипетр, шарлат і корони,
До своєї кого Бог послав оборони[2].

  •  

Розумним не бувати без мудрого слова[2].

  •  

Коштовна річ є мірність, її покохаєш,
Життєвую веселість по-справжньому взнаєш[2].

  •  

Коли доказом швидко кого подолати
Ти здолієш, то зможеш і мудрість пізнати[2].

  •  

Так, наука в тім вини аж ніяк не має,
Коли учень навчанню десь не улягає[2].

  •  

Людська мудрість велику осилює працю,
Щоб свідомим буть неба ясного палацу[2].

  •  

За стрімким злоторогим оленем гони ти,
Щоб з наук дорогий час для пóжитку вжити.[2]

  •  

Слабкий розум що може взнати чоловічий[2]?

  •  

Із добрих батьків добрий родиться нащадок,
Цнотливий йде за чесним паном слуга радо[2].

  •  

Услід за смутком радість ясна виступає,
По темряві світанок у світі буває[2].

  •  

...Не тільки пропалий
Вік родив богатирство, але й наш несталий[2].

  •  

Пам'ять — скарб величезний для красної мови[2].

  •  

Коли б зі зла на добре люди позвикали
Усе перекладати — зла б таки не мали[3].

  •  

На місці хто високім, тому пес не шкодить,
Де ж гострий є гостинець[4], ніхто там не ходить[3].

Примітки[ред.]

  1. а б Мудрість, 2019, с. 179
  2. а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 180
  3. а б Мудрість, 2019, с. 181
  4. Гостинець — шлях

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7


Bookmark-new.svg