Сорокін Володимир Георгійович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сорокін Володимир Георгійович
Vladimir sorokin 20060313-2.jpg
Володимир Сорокін
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Сорокін Володимир Георгійович (рос. Владимир Георгиевич Сорокин; нар. 7 серпня 1955, сел. Биково Московської обл.) — російський письменник, сценарист, драматург.

Цитати[ред.]

  •  

Ми, росіяни, давно навчилися використовувати хаос як якусь силу. Інтелігенція і письменники використовують його як надихаючу енергію, громадяни борються з ним за допомогою горілки і матюків, а владі хаос допомагає красти. На хаос можна дуже багато чого списати.

 

Мы, русские, давно научились использовать хаос как некую силу. Интеллигенция и писатели используют его как вдохновляющую энергию, граждане борются с ним при помощи водки и мата, а власти хаос помогает воровать. На хаос можно очень многое списать[1].

З творів[ред.]

День опричника[ред.]

  •  

Мінімалізм, парадигма, дискурс, кінь-септ-уалізьм… З раннього дитинства чую я слова ці. Але що вони означають — так досі й не збагнув. А ось що таке «Бояриня Морозова» — як дізнався в п'ятирічному віці, так і досі знаю. Усе це «сучасне» мистецтво не варте й одного мазка нашого великого Сурикова.[2]

  •  

Треба жити сволоті на зло, Росії на радість… (…) уся опричнина… уся опричнина рідна. А поки жива опричнина, жива й Росія.[3]

  •  

У вогонь дивлюсь. А там горять «Ідіот» і «Анна Кереніна». І маю сказати — добре горять. Узагалі, книги добре горять. А вже рукописи — як порох. Бачив я чимало вогнищ із книжок-рукописів (…) біля книжкових багать завжди якось тепло дуже. Теплий вогонь цей. А ще тепліше було вісімнадцять років тому. Тоді на Красній площі палив народ наш свої закордонні паспорти.[4]

Цукровий Кремль[ред.]

  •  

Росте-виростає Стіна Велика, відгорожує Росію від ворогів зовнішніх. А внутрішніх — опричники государеві на шматки рвуть. Бо за Стіною Великою — кіберпанки-поганки, що наш газ незаконно висмоктують, католики-лицеміри, протестанти безсовісні, буддисти, мусульмани-злюки та й просто розтлінні безбожники, сатаністи, що під музику проклятущу на майданах трясуться, наркоми відморожені, содоміти ненаситні, що одне одному в темряві дупи буравлять, перевертні лиховісні, що лик свій, Богом даний, змінюють, і плутократи жадібні, і віртуали зловредні, і технотрони нещадні, і садисти, і фашисти, і мегаонаністи.[5]про Велику Російську Стіну

  •  

(…) тисячі мільйони Кремлів білих в очах правильних людей які вміють правильно славити й усе робити правильно й добре й уміють старанно дивитись на білий Кремль наш рідний і святий а іншого не треба і тільки б стояв він на місці своєму й нічого б йому не заважало[6]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Сорокін В. Г.. День опричника / В. Г. Сорокін; пер. з рос. О. Л. Ушкалова; худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко. — Харків: Фоліо, 2010. — 186 с. — ISBN 978-966-03-5134-9
  • Сорокін В. Г.. Цукровий Кремль: роман / В. Г. Сорокін; пер. з рос. О. Л. Ушкалова; худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко. — Харків: Фоліо, 2010. — 219 с. — ISBN 978-966-03-5084-7