Сей Сьонаґон
Сей Сьонаґон | |
![]() | |
Сей Сьонаґон (гравюра Кікучі Йосая) | |
![]() | |
![]() | |
![]() |
Сей Сьонаґон або Сей Шьонаґон[1] (яп. 清少納言, せいしょうなごん; 966—1025) — японська придворна дама, письменниця, есеїстка, поетеса. Справжнє ім'я невідоме. Авторка шедевру японської літератури «Записки в узголів'ї».
Цитати[ред.]
Якось міністр двору Коретіка приніс імператриці стос паперу. «Що я маю писати на ньому? Текст “Історичних записів” для государя вже переписано», — дивувалась імператриця. «Тоді писати край узголів’я,» — наважилася я попросити їх для своїх інтимних записів. «Добре, бери їх собі,» — милостиво погодилася імператриця. Так я отримала в дарунок незліченну кількість чудового паперу, і здавалося кінця йому не буде, скільки б я не записувала дрібних і малозначущих речей, скільки б легковажно не писала б про все на світі[7][5]. — «Те, що дороге як пам’ять» |
Цитати про Сей Сьонаґон[ред.]
Дан буквально значить «сходинка», горизонтальний рядок. Сходинка за сходинкою творяться «Записки в узголів’ї» — але нікуди не ведуть, ні вгору, ні вниз, вони неїєрархічно-горизонтальні. Окремі думки авторки, речі з її побуту, фрагменти її твору складаються в цілість, зберігаючи при цьому свою автономію. Пізніше такий спосіб бачити й відображати реальність назвуть меланхолією. Зараз ми звемо це красою, дзуйхіцу і Сей Сьонаґон[5]. — З есею «Сей Сьонаґон»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» |
|||||
— Ганна Улюра |
— Мурасакі Сікібу |
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5