Пітер Дікінсон (журналіст)

Пітер Дікінсон

Стаття у Вікіпедії

Пітер Дікінсон (англ. Peter Dickinson; нар. 1975 чи 1976) — британський журналіст, публіцист та видавець. Науковий співробітник організації «Атлантична рада». Видавець часописів Business Ukraine та Lviv Today, редактор блогу Ukraine Alert Атлантичної Ради

Цитати

Аргумент НАТО до певної міри працює, тому що на Заході є багато людей, які схильні звинувачувати в усьому власні уряди. НАТО розглядається як продовження американської влади та символ колективного Заходу, тому аргумент НАТО подобається цій групі. Загалом Росія використовує нацистський наратив, коли виправдовує вторгнення в Україну для внутрішньої аудиторії, і наратив НАТО для західної аудиторії. Коли йдеться про Глобальний Південь, який представляє переважну більшість світової аудиторії, росіяни просувають антиколоніальний наратив.

З 2022 року завдяки діям українського народу, його героїзму, мужності й успіхам на полі бою уявлення про Україну зазнали докорінної трансформації. Міжнародна аудиторія тепер розуміє, що Україна — це не Росія. Це принципово. Вони знають, що це дуже патріотична країна з поглибленим почуттям національної ідентичності та сильним бажанням формувати своє майбутнє. Безсумнівно, з лютого 2022 року українці справили величезне враження на зовнішній світ.

Імідж України кардинально змінився через зміни в інформаційному просторі за останні два роки. Україна завжди мала дуже значні іміджеві проблеми. Україна була по суті чистим аркушем. Це дозволяло росіянам створювати всілякі міфи: українці — нацисти, України немає тощо. Протягом століть міжнародну аудиторію заохочували розглядати Україну як частину Росії. Мало хто розумів різницю між СРСР і Росією. Тож після 1991 року Україна зіткнулася з величезними викликами. Коли ці країни стали незалежними, виникла певна проблема довіри. Ми майже не чули про ці місця. Тож виникли проблеми, пов’язані з невідомістю на міжнародному рівні та російською пропагандою. Усе це грало проти українців, оскільки вони прагнули позбутися багатовікового імперського гніту та створити незалежну національну ідентичність як удома, так і за кордоном. Спочатку прогрес йшов дуже повільно.

На Заході головним аргументом для виправдання війни є НАТО. Путін каже, що у війні винне НАТО, і звинувачує розширення НАТО в провокуванні цієї війни. Це дуже ефективно на міжнародному рівні. Чимало закордонних політиків, коментаторів і науковців повторюють цей наратив. Вони часто говорять, що ми не схвалюємо те, що робить Росія, але стверджують, що все одно це провина НАТО. Наратив про НАТО виявився особливо ефективним серед табору, який виступає проти істеблішменту чи антиглобалістів на Заході. Однак із 2022 року вступ до НАТО Фінляндії та Швеції підірвав його.

Проєкт Ukraine alert був створений у 2014 році, після вторгнення Росії в Крим. Його було створено через потребу в якісній англомовній інформації про Україну. Однією з великих проблем України завжди був низький міжнародний авторитет. Це посилювалося практикою висвітлення України московськими кореспондентами, які, як правило, містили сильну російську перспективу у висвітленні України.

Росія зображує вторгнення в Україну як спробу дати відсіч західному імперіалізму. Це виявляється досить успішним, головним чином через те, що країни Глобального Півдня, як правило, мають обмежені знання про історію Росії чи України, але добре усвідомлюють роль Радянського Союзу в глобальному антиколоніальному русі в другій половині ХХ століття. У результаті багато хто вважає, що Росія історично на їхньому боці. Те, що Росія веде відверту колоніальну війну в Україні, просто ігнорується.

Україна має розповісти світові свою історію. Це імперська війна, яка почалася не у 2022 році. Те, що ми бачимо зараз, є останнім етапом тривалого європейського геноциду. Це надзвичайно важливе повідомлення. Це геноцид. Це спроба знищити українську націю. Що б означала перемога Росії? Це означатиме, що в Європі XXI століття можливий геноцид, можливе знищення нації. Якщо це можливо тут — це можливо будь-де.

Україна також зараз виглядає дедалі більш привабливою для інвесторів. Це нове. Попри руйнування, завдані війною, її сприймають як країну зі світлим майбутнім, як частину Європейського Союзу та ширшої західної спільноти націй. Протягом десятиліть Україну вважали бідною та корумпованою. Ви можете інвестувати в корумповану країну, але рідко, якщо вона водночас бідна та корумпована. Зараз Україна розглядається як сильна демократія, що розвивається, смілива країна, країна, яка залишатиметься в центрі геополітичної уваги протягом наступних років. Це захоплива країна з дивовижним технологічним сектором.

Україна часто була непомітною на міжнародному рівні. А коли її бачили, то крізь російську призму. Це було велике питання для національної безпеки України та для міжнародного розуміння країни. Отже, ідея проєкту Ukraine Alert полягала в тому, щоб надати інформацію про Україну з української точки зору.

У пропагандистській реальності путінського режиму українська ідентичність є, по суті, нацистською. А з цього випливає, що денацифікація України означає деукраїнізацію України. Росіяни це дуже чітко розуміють. По суті, це геноцидний наратив, який спрямований на дегуманізацію та делегітимізацію України.

Я вважаю, що є три основні напрямки російської пропаганди для дезінформаційних операцій Росії. Є нацистський «фронт», «фронт» НАТО й антиколоніальний «фронт». Нацистський наратив здебільшого використовується для внутрішньої російської аудиторії. До 2022 року на Заході був дехто, хто повторював такі заяви про нацистську «проблему» в Україні. Але це зазнало краху у 2022 році, тому що переважна більшість міжнародних журналістів нарешті зрозуміла, що це нісенітниця.

Я виріс під час холодної війни, і ми дуже мало цікавилися Радянським Союзом, який розглядався як гігантський концентраційний табір за залізною завісою. Люди регулярно тікали звідти до нас, і це все, що потрібно було знати більшості. Коли Радянський Союз розпався, у Великій Британії було дуже мало святкувань. Люди не казали: «Вау, ми виграли холодну війну». Лише знизували плечима і раділи за людей, які вже не живуть у радянській тюрмі народів. Але це було приблизно все. Зовсім без радості. У всякому разі, я думаю, що більшість людей у ​​Британії сьогодні сприймають путінську Росію схожим чином як тиранію.