Пугачова Алла Борисівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алла Пугачёва
Alla Pugacheva on Slavianski Bazaar in Vitebsk 01.jpg
На фестивалі «Слов'янський базар в Вітебську», 2016
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

А́лла Бори́сівна Пугачо́ва (рос. Пугачёва Алла Борисовна нар.15 квітня 1949 року, Москва, Російська РФСР, СРСР) — відома радянська та російська співачка, композиторка, естрадна режисерка, продюсерка, кіноакторка та телеведуча. Народна артистка СРСР (1991 рік), лауреат Державної премії Росії (1995 рік).

Кар'єра Алли Пугачової ознаменована як всесоюзним, так і міжнародним успіхом на музичній сцені в країнах Європи, Азії та Північної Америки (зокрема США). Нині іменується «примадонною», «королевою естради», «головною співачкою Росії». З 1976 до початку 1990-х років за результатами опитувань всесоюзних музичних хіт-парадів незмінно визнавалася найкращою співачкою року. У закордонній, в тому числі західноєвропейській та американській пресі 1970—1980 років неодноразово визнавалася зіркою № 1 радянської естради, «soviet superstar».

Цитати[ред.]

Алла Пугачова
  •  

Люди іноді вважають мене зарозумілою, не розуміють, що все це — від сором'язливості. У мене були періоди, коли я зовсім себе не любила. Потім зрозуміла: коли ти себе любиш, тоді і тебе люблять. Я взагалі заряджаюся від любові — до себе, до чоловіків, до Христини, до онуків, до глядачів.

 

Люди иногда считают меня высокомерной, не понимают, что все это — от застенчивости. У меня были периоды, когда я совсем себя не любила. Потом поняла: когда ты себя любишь, тогда и тебя любят. Я вообще заряжаюсь от любви — к себе, к мужчинам, к Кристине, к внукам, к зрителям.[1]

  •  

Шкода, коли пропадає інтерес до роботи. Жити без інтересу до того, що ти робиш, неможливо. У Пола Маккартні є інтерес до того, що він робить. Він відчуває, що він потрібен, його музика потрібна. Мадонна... Я вже побачила втому на її обличчі. Незважаючи на те що у неї шикарні всі номери. Я бачила - мене-то важко обдурити - втома і легка байдужість до того, що вона робить. Це вже знак того, що «пора валити».

 

Жалко, когда пропадает интерес к труду. Жить без интереса к тому, что ты делаешь, невозможно. У Пола Маккартни есть интерес к тому, что он делает. Он чувствует, что он нужен, его музыка нужна. Мадонна… Я уже увидела усталость на ее лице. Несмотря на то что шикарные все номера. Я видела — меня-то трудно обмануть — усталость и легкое безразличие к тому, что она делает. Это уже знак того, что «пора валить».[2]

  •  

Пішла тенденція звинувачувати мене в старості. Неначе люди самі не будуть старіти. А я-то зросла [з установкою] «Молодим усюди в нас дорога, старшим людям скрізь у нас пошана». І ось я, тітонька сімдесяти років, виросла на таких правилах, раптом читаю, і мене сміх розбирає: «Стара! Така-сяка. Дивіться, яка вона, без фарби, без усього! » Думаю: «А я тебе додам!» [В Instagram]. Instagram — це цікаво, мені вже сподобалося, пограти можна — коли нудно... І ось мені так це набридло, що всі пишуть, звинувачують: «Стара, стара». Так! Я стара. І нічого з цим я вдіяти не можу. Говорити про те, що у мене душа молода, я теж не буду. Так, я старію. Уже лягаєш і думаєш: «Прокинутися б».

 

Пошла тенденция обвинять меня в старости. Как будто люди сами не будут стареть. А я-то выросла [с установкой] «Молодым везде у нас дорога, старикам везде у нас почет». И вот я, тетенька семидесяти лет, выросшая на таких правилах, вдруг читаю, и меня смех разбирает: «Старуха! Такая-сякая. Смотрите, какая она, без краски, без всего!» Думаю: «А я тебя добавлю!» [в Instagram]. Instagram — это интересно, мне уже понравилось, поиграть можно — когда скучно… И вот мне так это надоело, что все пишут, обвиняют: «Старая, старая». Да! Я старая. И ничего с этим я поделать не могу. Говорить о том, что у меня душа молодая, я тоже не буду. Да, я старею. Уже ложишься и думаешь: «Проснуться бы».[3]

  •  

Не знаю, як у вас, а в мене відчуття того, що життя є коротким було завжди. Тому мені страшенно хотілося встигнути. Я абсолютно не боялася цієї короткостроковісті життя. Не боялася ніколи кінця, смерті не боюсь. Але я боялася піти ось так просто, непоміченою. Ну а чому я прийшла тоді в цей світ? .. Виявилося, що це дійсно так. Я не просто так прийшла в цей світ. І я зробила те, що хотіла. Я свою місію практично виконала.

 

Не знаю, как у вас, а у меня ощущение краткости жизни было всегда. Поэтому мне ужасно хотелось — успеть. Я совершенно не боялась этой краткосрочности жизненной. Не боялась никогда конца, смерти не боюсь. Но я боялась уйти вот так просто, незамеченной. Ну а чего пришла тогда в этот мир?.. Оказалось, что это действительно так. Я не просто так пришла в этот мир. И я сделала то, что хотела. Я свою миссию практически выполнила.[4]

  •  

Я тут якось сказала одному знайомому: «Потрібно бути сміливим, щоб поїхати в Америку жити». А він каже: «Потрібно бути сміливим, щоб тут залишатися»...

 

Я тут как-то сказала одному знакомому: «Надо быть смелым человеком, чтобы уехать в Америку жить». А он говорит: «Надо быть смелым человеком, чтобы здесь оставаться»...[5]

  •  

Будь-яка жінка — завжди акторка. І якщо вона погана акторка, вона зазнає поразки.[6]

 

Любая женщина — всегда актриса. И если она плохая актриса, она проиграет.

  •  

Грошей потрібно рівно стільки, щоб не відчувати себе приниженим.[6]

 

Денег нужно ровно столько, чтобы не чувствовать себя униженным.

  •  

Потрібно слухати тих людей, які кажуть тобі правду.[6]

 

Надо слушать тех людей, которые говорят тебе правду.

  •  

Я три рази була одружена, і я завжди була щасливою. Нещасливими були мої чоловіки, тому що я приносила їх в жертву сцені.[6]

 

Я три раза была замужем, и я всегда была счастлива. Несчастливы были мои мужья, потому что я приносила их в жертву сцене.

  •  

Зраду я можу зрозуміти, але не вибачити.[6]

 

Предательство я могу понять, но не простить.

  •  

Як же я її не любила! Чим більш я її не любила, тим популярнішою вона ставала.[7]про пісню «Миллион алых роз»

 

Как я ее не любила! Чем больше я ее не любила, тем популярнее она становилась.

Про неї[ред.]

  •  

Пісня у виконанні Пугачової перетворюється на сценічну мініатюру, в трьохвилинну виставу, в якій слово і музика рівноправні і рівноцінні, а пластика нерозривно пов'язана зі співом...[7]

 

Песня в исполнении Пугачевой превращается в сценическую миниатюру, в трехминутный спектакль, в котором слово и музыка равноправны и равноценны, а пластика неразрывно связана с пением...

  — Газета «Московский комсомолец» (1978).

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]