Прага

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Празькі мости
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Пра́га (чеськ. Praha) — столиця та найбільше місто Чеської Республіки, адміністративний центр Центральночеського краю (чеськ. Středočeský kraj), а також двох її районів Прага-Захід та Прага-Схід. Прага розташована в західній частині Чехії, в історичній області Богемія.

Цитати[ред.]

  •  

Чарівне місто ця Прага! Жодне місто не залишив в мені такої живої пам'яті. Жодне місто не дивиться на відвідувача такими дивовижними, по-людськи тямущими очима.

 

Волшебный город эта Прага! Ни один город не оставил во мне такой живой памяти. Ни один город не смотрит на посетителя такими чудными, человечески-понятливыми глазами[1].

  Федір Тютчев
  •  

Це єдина столиця середньовіччя (якщо не враховувати Венецію), що дожила до нашого часу порівняно цілою, і серце цієї столиці, тобто обширні квартали Малої Сторони та Старого Місця, абсолютно не змінило свого характеру за останні двісті-триста років <...> те нове, що побудовано в найстарішій Празі, слава Богу, не надто ще порушило єдину її, дивно витриману гармонію. І навіть якби встали з труни король Карл IV або імператор-меценат Рудольф II, то і вони б впізнали свою Прагу, весь її дивовижний, з веж і шпилів складений силует, настільки красномовно говорить і про мощі, і про багатство, і про глибоку стародавню культуру народу.

 

Это единственная столица средневековья (если не считать Венеции), дожившая до нашего времени в сравнительной целости, и сердце этой столицы, т.е. обширные кварталы Малой Стороны и Старого Места, совершенно не изменило своего характера за последние двести-триста лет <…> то новое, что построено в самой старой Праге, слава Богу, не слишком еще нарушило единственную ее, удивительно выдержанную гармонию. И даже если бы встали из гроба король Карл IV или император-меценат Рудольф II, то и они бы узнали свою Прагу, весь ее диковинный, из башен и шпилей состоящий силуэт, столь красноречиво говорящий и о мощи, и о богатстве, и о глубокой древней культуре народа[1].

  Олександр Бенуа
  •  

З щемливою ніжністю згадую Прагу, де, мабуть, мені ніколи не бути. Жодне місто мені так не врізалося в серце. Ах, яку дивну повість можна було б написати — на тлі Праги! Без фабули і без тіл, роман Душ.

 

С щемящей нежностью вспоминаю Прагу, где должно быть мне никогда не быть. Ни один город мне так не врезался в сердце. Ах, какую чудную повесть можно было бы написать — на фоне Праги! Без фабулы и без тел, роман Душ[1].

  Марина Цвєтаєва
  •  

У зеленуватому небі, забризканому золотистими іскрами, чітко, ясно і вишукано намальовані, встають силуети середньовічних соборів, замків і палаців. Я не можу пригадати жодного міста, де цей архітектурний оркестр звучав би так чудово і прекрасно. Боже, яка краса, яке місто, і в той же час не чуже, а дивно чомусь рідне і близьке як спогади дитинства, невідомо чому виникає в душі хвилююче очікування якихось невідомих зустрічей, переживань.

 

В зеленоватом небе, забрызганном золотистыми искрами, четко, ясно и изысканно нарисованные, встают силуэты средневековых соборов, замков и дворцов. Я не могу припомнить ни одного города, где этот архитектурный оркестр звучал бы так великолепно и прекрасно. Боже, какая красота, какой город, и в то же время не чужой, а странно почему-то родной и близкий как воспоминания детства, неизвестно почему возникающее в душе волнующее ожидание каких-то неведомых встреч, переживаний[1].

  Василь Яковлєв
  •  

Нещодавно я прогулювався у супроводі свого імпресаріо по вулицях Праги, занурений в тихе розчулення.
— О, прекрасна стара, мила серцю кожного художника, — думав я, — скільки століть збирала ти свої кам'яні скарби і як ти ревниво бережеш їх, подібно до скупого лицаря...

 

Недавно я прогуливался в сопровождении своего импресарио по улицам Праги, погружённый в тихое умиление.
— О, прекрасная старуха, милая сердцу каждого художника, — думал я, — сколько веков копила ты свои каменные сокровища и как ты ревниво бережёшь их, подобно скупому рыцарю[1]

  Аркадій Аверченко
  •  

Прага мала тісний стосунок до Шевченка — тут з'явилося позацензурне видання творів Великого Кобзаря, виходили прекрасні чеські переклади його поезій[2].

  Роман Лубківський

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg