Постмодернізм
Постмодернізм — напрям у світовій культурі другої половини XX ст., виник як відображення післявоєнного часу: глобального переділу, стрімкого розвитку технологій, хаотичного світу, позбавленого загальних світоглядних координат.
Для постмодернізму характерні розмиття меж мистецьких жанрів і напрямів, усунення відокремленості масової культури від елітарної, автора від глядача (читача), скептицизм щодо ідеологій, користі прогресу та раціональності, незворотності прогресу, проголошення відносності істини та цінностей, недовіра до авторитетів, деконструкція, гра та іронія.[1]
Цитати
[ред.]Світ і людина втратили зміст, залишилась лише какофонія сміху, фантасмагорія, чудернацька суміш трагічного й комічного, якась буфонада, фарс.[2] |
|||||
| — Тамара Денисова, український літературознавець |
Постмодернізм — то взагалі клонування копій, які не мають у житті відповідників.[3] |
|||||
| — Юрій Іллєнко |
Чи можуть нинішні постмодерністи збудувати роман за нормальними канонами? Не писати беліберду, яка їм з бодуна полізе в голову, а щось створити за жанровими вимогами?[4] |
|||||
| — Валерій Шевчук, український письменник |
Підхопили постмодернізм, як вітрянку, розчухали до крові, ну, і яке тепер обличчя літератури?[5] |
|||||
| — Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого» |
Постмодернізм радикально змінив картину. До великих теорій і широких узагальнень багато хто ставився з підозрою - як до метанаративів домінування. Телескоп як інструмент спостернеження минулого поступився місцем мікроскопу...[6] |
|||||
| — Ярослав Грицак |
Постмодернистська критика зробила важливу роботу щодо розвінчування історичних міфів. Але нічого не дала взамін.[7] |
|||||
| — Ярослав Грицак |
Розчистивши поле від напівправд і неправд, постмодерністи оголосили небезпечними самі пошуки правди. Мовляв, такі пошуки неминуче призводять до насильства (…) Інакше кажучи, вони виплеснули з водою саме немовля.[8][9] |
|||||
| — Ярослав Грицак |
Я належу до тих істориків, які вважають, що інтелектуально постмодернізм вичерпався. А фізично він помер на Євромайдані. Його захисники показали, що людські права, демократія це не просто концепти, а цінності, за які варто віддати здоров'я і навіть життя.[7] |
|||||
| — Ярослав Грицак |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]- ↑ The Dilemma of Postmodernism. Процитовано 2019-04-22.
- ↑ Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. — С. 49
- ↑ Конституція життя Юрія Іллєнка
- ↑ На поета можна вивчитися
- ↑ Костенко, Л. Записки українського самашедшого. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — С. 106
- ↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 425
- ↑ а б Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 426
- ↑ Європейський словник філософій. Т.5, 2024, с. 16
- ↑ Грицак Я., Хруслінська І. Розмова про Україну. К.: Дух і літера, 2018.
Джерела
[ред.]- Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. — Київ: Портал, 2021. — 432 с. — ISBN 978-617-7925-09-4
- Європейський словник філософій: український контекст. Лексикон неперекладностей / Барбара Кассен, Костянтин Сігов, Андрій Васильченко. — Київ: Дух і Літера, 2024. — Т. 5. — 496 с. — ISBN 9786178262402