Жебрівський Павло Іванович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Павло Жебрівський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жебрівський Павло Іванович
0-02-05-6705641905d524f37b648cfe10ee6dbf8fa517af1410e042358b918383cf95e5 41bc07ed.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Павло Іванович Жебрівський (нар. 21 березня 1962, с. Немиринці, Ружинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР) — український політик, Лідер політичної партії Республіканська платформа. У минулому народний депутат 4-6 скликань Верховної Ради, екс-голова Житомирської ОДА (квітень-грудень 2005 року), голова партії Республіканська платформа (з грудня 2011 по серпень 2014), голова антикорупційного управління Генеральної прокуратури України (січень-червень 2015[1]), голова Донецької обласної адміністрації (з 11 червня 2015 по 13 червня 2018)[2].

Цитати[ред.]

  •  

Поступово, не грубо, не через коліно, але українізація шкіл і дитячих садків відбувається. Є міста, наприклад, як Дружківка, де 100% українських шкіл[3].

  •  

Перший блок завдань — це самоідентифікація донеччан... Ми вважаємо, що усвідомлення донеччанами себе українцями є таким стрижнем, на що повинні нанизуватися всі наші заходи[3].

  •  

Давайте не дурити себе і одне одного. Якщо б сьогодні Росія не вела супроти України своєї брудної і похабної «гібридної війни», можна було б говорити про мову як про культурний феномен. Але російська мова, стараннями ошалілих імперців, перетворилася на ефективний інструмент гібридної війни. Практично такий самий, як і колись невинна «георгіївська стрічка»[4].

  •  

Сьогодні українська мова із феномена культури перетворилася на фактор безпеки народу, громадян України. Питання вибору мови спілкування майже прямо корелює із питанням громадянської відповідальності за майбутнє своєї країни[4].

Цитати без джерел[ред.]

  •  

КУРКУЛЬ - ЦЕ СТРИЖЕНЬ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ. ВІН Є ВЛАСНИКОМ, А ВЛАСНИК ЗАВЖДИ БУДЕ ЗАХИЩАТИ СВОЄ І СВОЮ КРАЇНУ.

  •  

Мій головний меседж -  не бути у волі іншого, і водночас,  не робити, що заманеться, а бути відповідальним за себе, родину, країну. Без цього неможливо вирватися з полону бідності, страху, приниження. Люди народжуються вільними. Люди народжуються рівними. Люди мають бути заможними. Вільна людина, маючи можливості, стає заможною [1].

  •  

Під час мого керівництва у Донецькій області основною метою було: «Повернення Донеччини в єдиний український простір», інструментами реалізації якої були новий освітній простір, українізація міст, відновлення інфраструктури, молодіжна політика, соціальна сфера і зростання економіки [2].

  •  

«Куркуль-це стрижень демократії, він є власником, а власник завжди буде захищати своє і свою країну» (започаткував перший в Україні успішний проект фінансової підтримки малого і середнього бізнесу, створюючи клас заможних, самодостатніх людей, нових робочих місць і сплати податків у відповідний бюджет)[Жити по-людські]

  •  

«Україна – це що? Україна – це куди? Україна – це як? Люди тікають з України не тільки від безгрошів’я, а насамперед тому, що не бачать перспектив. Зараз ніхто не визначив, яку Україну ми будуємо і куди прагнемо. Коли буде чітко сформована візія України, філософія успіху України, - тоді кожен громадянин бачитиме своє місце в державі [3].

  •  

«Росії не потрібен лише Донбас і Крим, їй потрібна вся Україна, а потім – і Європа» [4]

  •  

«Ключовими об’єднуючими факторами для українців є: мир через перемогу, боротьба з корупцією, подолання бідності. Впевнений, що без мілітарної операції на сході України, досягнення соборності під українським прапором, неможливо. [5]

  •  

«Сьогодні нам вкрай важливо відстояти свою ідентичність, створити українську політичну націю, щоб зреалізувати високу ідею про Велику Державу!» [6]

  •  

«Реінтеграція Донбасу почнеться з молитви. Коли на територію, яка нині окупована російськими наймитами, будуть введені миротворці, першими туди повернеться не українська влада, не правоохоронці, а саме – священики, вони першими говоритимуть з людьми, лікуватимуть їх душі» [7]

  •  

Школа - це осердя патріотизму. Саме в школі закладається міцний освітній і патріотичний фундамент, тут діти повинні вчитися любити свою країну, місце де вони живуть і пишаються, що вони українці [8].

  •  

«Українці можуть бути різного походження:польського, вірменського, грецького, але всі вони-українці. Сьогодні зростає роль національних меншин на території України, створені асоціації національних меншин заохочуються до суспільно-політичного життя, і це є підтвердженням тому, що в нашій державі гарантується вільний розвиток і захист національних меншин» [9] .

  •  

«Відновлення Донбасу неможливе тільки за зовнішніми ознаками. Мости, дороги, будинки,- це безумовно важлива складова, але без культурного відродження чекати, що регіони вийдуть з багаторічних патерналістських обійм, - безперспективно» [10]


Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg