Ой рабі премудрий, хмари вже не підіймаються, а насунулись і закрили око Єгови…[1] — «Останні орли», розділ V.
— Рабин
Цадик: Не оскверняйте язик ваш, нещасні, не накликайте такими гріховними думками і вчинками нового гніву Єгови на свої голови! Чи вам, темним, не відомо, що талмуд забороняє євреєві не те що торкатися до священних гойських речей, а навіть ховатись у затінку їхнього храму в спеку! Кощавий єврей: О, висока твоя мудрість! Не нам виміряти глибину її![2] — «Останні орли», розділ V.
Гершко: Хоч їм допоможи, добра ізраїльтянко. А Єгова заплатить тобі за добре діло сторицею. Єврейка-жебрачка: І заплатить Єгова через вас, шановний мій пурице. Я жінка бідна, убога, живу тільки милостинею й щедротами обранців божих…[3] — «Останні орли», розділ XI.
Не плач, панно, не плач, адамант мій! Велике в тебе горе, та око Єгови його бачить, а раз всемогутній береже тебе од гріха, то не на муку ж, а на радість… на його терезах наше життя, і ми не сміємо переступити його волі… Вже яке гірке моє життя, простягнутою рукою дитинку годую, а на бога батьків наших не повстану.[4] — У діалозі з Сарою. «Останні орли», розділ XI.
— Єврейка-жебрачка
Нащо ж було ламати волю дитини й озлоблювати її серце? Шлюб є союз любові й дружби, а не породження насильства. О, як далеко ваші серця од велінь великого Єгови! Дух злоби й користолюбства почорнив ваші душі, і вони вже неспроможні відгукнутися навіть на муки рідної дитини![5] — «Останні орли», розділ XXIV.
— Цадик
А ти знаєш заповідь божу — «не убий»? Як же ти насмілюєшся повстати проти веління Єгови? Та чи не ти ж винен, що не зумів привернути серця своєї дитини до себе й до рідного закону? І в який іще час ти замислив це насильство? У день нашої смерті… за годину до суду грізного!.. Скорися і зм'якши серце своєї дочки… дай волю їй… І подумай про свою душу]…[6] — «Останні орли», розділ XXIV.
— Цадик
Облиште сльози й стогін,— ними наші предки не врятували Єрусалим! Просіть у Єгови бадьорості духу та відваги…[7] — «Останні орли», розділ XXIV.
— Цадик
Хрести, хрести всі надіньте! Беріть у руки ікони, Єгова заради дійте простить нам![8] — «Останні орли», розділ XXVII.
Старицький М. Останні орли: Іст. повість із часів гайдамаччини / Пер. з рос. М. Шумила і Є. Михайлюка; Худож. С. П. Караффа-Корбут. — Львів: Каменяр, 1990. — 440 с. — ISBN 5-7745-0208-2
