Новина (новела)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Новина»  — новела українського письменника Василя Стефаника.

Цитати з новели[ред.]

  •  

Скажу панам, що не було нiякої ради: анi їсти що, анi в хатi затопити, анi вiпрати, анi голову змити, анi нiц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницю[1]! — Гриць Летючий

Цитати про новелу[ред.]

  •  

Герої Стефаника часто вгрузають у гріховності та смерті і не можуть цього в собі перебороти. Удівець Гриць із новели «Новина» не витримав важкого, як камінь, погляду своїх голодних доньок і втопив одну з них у річці, аби не помножувати її страждань, не прирікати на мученицьку голодну смерть. До речі, подібні сюжети зустрічаємо у творах про Голодомор[2]. — «Великий майстер малої прози», 16.12.2021

  Тамара Гундорова
  •  

У Трiйцi вмерла жiнка одного чоловiка i лишила двоє дiтей. Не було кому їх чесати i обперати. Одного вечора взяв чоловiк маленьку дитину на руки, а май (трохи) бiльшу за руку й повiв до Прута топити. Маленьку кинув у воду, а старша взялася просити. «Но то йди собi сама додому й газдуй, а я йду до суду замельдуватися. Заки я вернусь з кримiналу, то ти давно вже у ...мамках будеш». Та й розiйшовся тато з донькою[3]. — З листа до Ольги Кобилянської від 14 жовтня 1898 року.

  — Василь Стефаник

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg