Новина (новела)
«Новина» — новела українського письменника Василя Стефаника.
Цитати з новели[ред.]
Скажу панам, що не було нiякої ради: анi їсти що, анi в хатi затопити, анi вiпрати, анi голову змити, анi нiц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницю[1]! — Гриць Летючий |
Цитати про новелу[ред.]
Герої Стефаника часто вгрузають у гріховності та смерті і не можуть цього в собі перебороти. Удівець Гриць із новели «Новина» не витримав важкого, як камінь, погляду своїх голодних доньок і втопив одну з них у річці, аби не помножувати її страждань, не прирікати на мученицьку голодну смерть. До речі, подібні сюжети зустрічаємо у творах про Голодомор[2]. — «Великий майстер малої прози», 16.12.2021 |
|||||
| — Тамара Гундорова |
У Трiйцi вмерла жiнка одного чоловiка i лишила двоє дiтей. Не було кому їх чесати i обперати. Одного вечора взяв чоловiк маленьку дитину на руки, а май (трохи) бiльшу за руку й повiв до Прута топити. Маленьку кинув у воду, а старша взялася просити. «Но то йди собi сама додому й газдуй, а я йду до суду замельдуватися. Заки я вернусь з кримiналу, то ти давно вже у ...мамках будеш». Та й розiйшовся тато з донькою[3]. — З листа до Ольги Кобилянської від 14 жовтня 1898 року. |
|||||
| — Василь Стефаник |
Примітки[ред.]
- ↑ «Новина» Василь Стефаник
- ↑ «Великий майстер малої прози». Тамара Гундорова
- ↑ Подiю, яка трапилася на Покуттi. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 31 січня 2017.
