Перейти до вмісту

Нескінченно мала величина

Матеріал з Вікіцитат
Нескінченно мала величина
Стаття у Вікіпедії

Нескінченно мала величина — числова функція або послідовність, яка прямує до нуля.

  •  

Ми не помилимось, якщо скажемо: в усіх галузях науки цей вищий аналіз [нескінченно малих] застосовується настільки широко, що все, чого можливо досягти, не вдаючись до нього, можна вважати майже за ніщо.

  Л. Ейлер[1]
  •  

Відкриття числення нескінченно малих дало математикам змогу звести закони руху тіл до аналітичних рівнянь.

  Ж. Л. Лагранж[1]
  •  

Жодне відкриття не здійснило в математиці такого вдалого й швидкого перевороту, як аналіз нескінченно малих; жодне інше відкриття не дало простіших і дійовіших засобів глибшого пізнання законів природи.

  Л. Карно[1]
  •  

Границю не важче й не легше визначити, ніж нескінченно малу величину.

  Л. Карно[2]
  •  

Поняття нескінченного ввійшло в геометрію відтоді, як Архімед визначив наближене відношення діаметра до кола, уподібнивши коло многокутникові з нескінченним числом сторін. Бонавентура Кавальєрі пішов далі: нескінченні кількості він поділив на різні порядки, ввів нескінченно малі, що знищуються перед кількостями визначеними, які в свою чергу знищуються перед нескінченно великими. Після цього не дивно, що сам винахідник, незважаючи на батьківську любов до свого винаходу, сказав: «Ось труднощі, яких не подолати навіть зброєю Ахіллеса!».

  Д. Ф. Араго[3]
  •  

[У майбутньому] теорія чисел стане так само необхідною для фізики, як і аналіз нескінченно малих.

  Г. Ламе[4]
  •  

Питання про незмірно велике є зайві питання для пояснення природи. Інша справа — питання про незмірно мале. На точності, з якою ми досліджуємо явища в нескінченно малому, ґрунтується, по суті, пізнання їх причинного зв'язку. Успіхи останніх століть у пізнанні механічної природи ґрунтуються майже виключно на точності побудови, що стала можливою внаслідок винаходу аналізу нескінченно малих та внаслідок основних понять, що їх ввели Архімед, Галілей, Ньютон і що ними користується сучасна фізика.

  Б. Ріман[5]
  •  

Нескінченність — це край математичних фокусів. Там королює нуль-чарівник. Коли нуль ділить яке-небудь число, то хоч би яке воно було велике, він перетворює його на нескінченно мале, і навпаки, коли його самого ділить яке-небудь число, він породжує нескінченно велике. У цьому краю обвід кола стає прямою лінією, а коло можна зробити прямокутним. Там скасовано всякі ранги, бо нуль у той чи інший спосіб зводить усе до однакового рівня. Щасливе королівство, де нуль владарює!.

  — П. Карус[6]
  •  

Правду кажучи, в той час як інші відкриття у математиці, як, приміром, теорія чисел Ферма і динаміка Ньютона, мають на собі слід індивідуальності, розвиток числення нескінченно малих у XVII ст. нагадує поступове й неминуче розгортання симфонії, в якій «Zeitgeist [дух часу]», будучи водночас композитором і диригентом, відбиває музикальний ритм. Кожен виконує окрему роль у своєму музикальному тембрі, але ніхто не є творцем тієї теми, яку майже безнадійно заплутало введення складного контрапункту.

  Н. Бурбакі[7]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.