Михайло Доленґо
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Миха́йло Доле́нґо (справжнє ім'я Миха́йло Васи́льович Кло́ков) (*12 серпня (31 липня) 1896, місто Лебедин Сумської області,— †5 жовтня 1981, Київ) — український ботанік, поет і літературний критик.
Цитати[ред.]
- Цвісти, кохати, животіти.
Впізнати побут і шаблон.
Щоби твого життя брульон
Собі переписали діти.
- («Крізь миготіння днів…» // С. 9.)
- Великі дні. Дрібненькі люди.
Такі ж, як я. Дурні та злі.
Отак було, і далі буде:
Великі дні. дрібненькі люди.
Нас поклик волі не розбудить
І зникнуть десь у сірій млі
Великі дні. Дрібненькі люди
Такі ж, як я, дурні та злі.
- («Великі дні. Дрібненькі люди…» // С. 6.)
- Встає, похована людьми,
Моя червоно-чорна Мрія
З уламків ночи, дня тюрми.
Мов янгол з батогом — надія!
- («Ідуть червоні легіони…» // С. 5.)
- На сивій голові життя вінок зотлілий.
А дні на милицях — як військо злих образ.
- (Хмарки // С. 10)
- Подобу вічної, не нашої любови
Із тіла зблідлого хмаринок-снів твоїх
Я вирізав, і тільки крапля крови
Удала з неба в мій безжурний сміх.
- (Хмарки // С. 10)
Джерело[ред.]
- Доленґо, Михайло. Об'єктивна лірика: схеми й діягнози. — Х.: ДВУ, 1922.