Михайло Доленґо

Миха́йло Доле́нґо (справжнє ім'я Миха́йло Васи́льович Кло́ков) (*12 серпня (31 липня) 1896, місто Лебедин Сумської області,— †5 жовтня 1981, Київ) — український ботанік, поет і літературний критик.

Цитати

• Цвісти, кохати, животіти.
  Впізнати побут і шаблон.
  Щоби твого життя брульон
  Собі переписали діти.

(«Крізь миготіння днів…» // С. 9.)

• Великі дні. Дрібненькі люди.
  Такі ж, як я. Дурні та злі.
  Отак було, і далі буде:
  Великі дні. дрібненькі люди.
  Нас поклик волі не розбудить
  І зникнуть десь у сірій млі
  Великі дні. Дрібненькі люди
  Такі ж, як я, дурні та злі.

(«Великі дні. Дрібненькі люди…» // С. 6.)

• Встає, похована людьми,
  Моя червоно-чорна Мрія
  З уламків ночи, дня тюрми.
  Мов янгол з батогом — надія!

(«Ідуть червоні легіони…» // С. 5.)

• На сивій голові життя вінок зотлілий.
  А дні на милицях — як військо злих образ.

(Хмарки // С. 10)

• Подобу вічної, не нашої любови
  Із тіла зблідлого хмаринок-снів твоїх
  Я вирізав, і тільки крапля крови
  Удала з неба в мій безжурний сміх.

(Хмарки // С. 10)

Джерело

• Доленґо, Михайло. Об'єктивна лірика: схеми й діягнози. — Х.: ДВУ, 1922.