Літопис Григорія Грабянки

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки — козацький літопис 2-ї половини XVII — початку XVIII століття, складений гадяцьким полковником Григорієм Грабянкою.

Цитати з літопису «Дії пресильної і від початку поляків найкривавішої небувалої битви Б. Хмельницьго, що точилася з поляками», 1710 р.[ред.]

  •  

…я не заради якоїсь любострасної слави, а спонукуваний спільною користю і заради неї[1] вирішив не лишати в попелі мовчання схованими дії щонайвірнішого нашого сина благорозумного вождя Богдана Хмельницького, який Малу Росію від щонайтяжчого ярма лядського козацькою мужністю вивільнив і що до російського монарха з стольними містами в підданство привів. Я хотів явити всім народам, що не лише словеноруські монархи своєю силою напускали страх на всі сторони, а й їхні піддані, відстоюючи вітчизну і встаючи за образи Росіян, спроможні проти щонаймогутніших владарів збройно стояти.[2]Причини написання літопису («Слово до читача»).

  •  

Це була людина воістину варта звання гетьмана. Він не боявся біди, у найтяжчому становищі не втрачав голови, не боявся найтяжчої роботи, був міцний духом; з однаковою мужністю зносив мороз і спеку, їв і пив не скільки хотів, а скільки можна було, ні вдень ні вночі не знемагав від безсоння, а коли справи і труд воїна зморювали його, то він спав невеличку крихту часу і спав не на коштовних ліжках, а в постелі, що до лиця воїну. Лягаючи спати, не думав, як би знайти тихий куточок, а вкладався посеред військового гамору; одягався він так, як і всі інші, мав коней та зброю не набагато кращу, ніж в інших. Не раз його бачили, як, укрившись військовим плащем, знеможений, він спав посеред сторожі. Він завжди першим кидався в бій і останнім повертався з битви. Маючи ці та до цих подібні достоїнства, зовсім не дивно, що він став переможцем та пострахом для ляхів, а мирянам припав до душі, бо, відійшовши від військових справ та ученій, повністю зайнявся собою. У його воїнства все так було злагоджено, що коли б він не пощадив (про це мовилось уже), то зовсім міг би знищити Польщу.[3]Про Богдана Хмельницького («Про похід Хмельницького у польські землі навесні 1655 року»).

  •  

Хто чинно справу починає,
Той на повну силу к ділу приступає[4].

  •  

Щастя — річ вередлива[4].

  •  

Ви, християни, рабами Божими називаєтеся, а супроти волі Його злобу несповідиму творите[4].

  •  

Коли переможцям у завойованих землях волю велику дати, то вони мимохіть підданих і завойованих починають озлобляти і їхні права, що є з діда-прадіда, топтати[5].

  •  

Хіба може бути твердою присяга, ґвалтом вирвана; хіба той не зрадить, хто вічно під страхом проживає?

  •  

«Ляхи нас, козаків, оздоблюють, та ще не вмерла козацька мати![5]» — Слова Б. Хмельницького

  •  

Як це? На вільній землі живемо, а волі не маємо[5]?!

  •  

«Синове воїнів хоробрих, явіть мужність свою!
І вам вовіки віків славу запишуть»[5]. — Слова Б. Хмельницького

  •  

Хто ж нині ніщо, може завтра завдяки щастю своєму великим стати і панам великим права диктувати[5].

  •  

Щастя до скла чистого схоже, для якого і незначної причини досить, щоб розбилося[5].

  •  

«Тепер уже несила невинність нашу відвернути від меча. І поки ми живі, хіба що смерть наша може наблизити нашу неволю»[5]. — Слова Б. Хмельницького

  •  

«Якщо підступності не буде краю, то доведеться битися»[5]. — Слова Б. Хмельницького

  •  

«Бог не зневажить серця упокореного»[5]. — Слова Б. Хмельницького

  •  

Краще хоч із вухами повернутися додому[5].

  •  

«Нащо говорити там, де треба діяти»[5]. — Слова Б. Хмельницького

  •  

За здобутками завжди втрата простує»[6]. — Слова Б. Хмельницького

  •  

«Все те, що буде зроблено проти, на твою ж таки голову і впаде»[6]. — Слова Б. Хмельницького

  •  

Чорна рада[7] рідко коли проходить без бунту[6].

  •  

«Хто з попусту Господнього не завойовував Русь, які б монархи не володарювали, завжди на Малій Руси старшина була своя»[6]. — Слова П. Дорошенка

Примітки[ред.]

  1. Вітчизни.
  2. Літопис Григорія Грабянки, 2006, с. 877
  3. Літопис Григорія Грабянки, 2006, с. 921
  4. а б в Мудрість, 2019, с. 311
  5. а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 312
  6. а б в г Мудрість, 2019, с. 313
  7. Чорна рада — всезагальна козацька рада з присутністю плебсу.

Джерела[ред.]

  • ЗБІРНИК КОЗАЦЬКИХ ЛІТОПИСІВ: Густинський, Самійла Величка, Грабянки. — Київ: Дніпро, 2006. — 976 с. — ISBN 966-578-147-2
  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7