Люсі Мод Монтгомері
Люсі Мод Монтгомері | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Люсі-Мод Монтгомері (англ. Lucy Maud Montgomery; 30 листопада 1874 — 24 квітня 1942) — канадська письменниця і поетеса, авторка 23 романів, 530 оповідань і більш ніж 500 віршів; її надруковані щоденники нараховують понад 5000 сторінок. Твір «Енн із Зелених Дахів» (1908) став бестселером і тільки за перші 5 років був перевиданий 32 рази. Вважається, що саме він надихнув Астрід Ліндгрен на написання низки книжок «Пеппі Довгапанчоха».
Цитати
[ред.]Та хоч стежина перед нею пролягала тепер вузенька, вона знала, шо обабіч неї розкриються квіти тихого щастя. Їй належало пізнати радість невтомної праці, шляхетних прагнень та щирої дружби. Ніхто не забере в неї уяви й не зруйнує чудового світу веселкових мрій. А на шляху завжди є місце для нових поворотів[6][2]! — «Енн із Зелених Дахів» |
Про Люсі Мод Монтгомері
[ред.]На острові принца Едуарда, що на сході Канади, є національний заповідник. У тому заповіднику є маленька стилізована ферма Зелені Дахи, а трохи поодаль прилаштувався маєток Приморський Далвей. Ці споруди входять до музейного комплексу Енн Ширлі. Ферма Зелені Дахи – будинок кузенів Люсі-Мод Монтгомері, куди вона поселила дівчинку-сироту Енн та її опікунів, брата й сестру Метью і Маріллу Катбертів[7]. — З есею «Люсі-Мод Монтгомері»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» |
|||||
— Ганна Улюра |
Те, що більшість дівчат Монтгомері сирітки, – не лише данина вікторіанській прозі, але і вплив біографії авторки. Люсі-Мод було заледве два роки, коли померла її мати, а батько, неспроможний піклуватися про дитину, віддав дівчинку в опіку, згодом знову одружився, й онучку виховували бабуся й дідусь, які жили саме на острові Едуарда; поруч не було інших дітей – мала росла відлюдьком, бавлячись із двома уявними подругами, яких нарекла Кеті Моріс і Люсі Ґрей (це анаграми з її власного імені)[7]. — З есею «Люсі-Мод Монтгомері» |
|||||
— Ганна Улюра |
Примітки
[ред.]- ↑ Пер. Анни Вовченко
- ↑ а б в Ніч на Венері, 2020, с. 177
- ↑ Пер. Анни Вовченко
- ↑ Пер. Анни Вовченко
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 176
- ↑ Пер. Анни Вовченко
- ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 175
Джерела
[ред.]- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5