Перейти до вмісту

Лорен Олівер

Матеріал з Вікіцитат
Лорен Олівер
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Лорен Олівер (англ. Lauren Oliver; 8 листопада 1982) — американська письменниця.

Цитати

[ред.]
  • Ось що ще я з'ясувала того ранку: якщо перейдеш межу і нічого не трапиться, межа втратить сенс. Як в старій загадці: якщо в лісі впаде дерево, а навколо нікого немає, пролунає тріск? Ти проводиш межу все далі і далі, кожен раз перетинаючи її. Так люди і котяться в прірву. Ви здивуєтеся, наскільки легко зірватися з орбіти, полетіти туди, де ніхто не зможе доторкнутися. Втратити себе... заблукати. Або не здивовані? Можливо, ви вже знаєте? Якщо так, то скажу лише одне: співчуваю.
  • Ти можеш побудувати своє майбутнє з чого завгодно. З якої-небудь крихти або іскри. З бажання рухатися вперед, повільно, один крок за іншим. Ти можеш побудувати на руїнах просторе місто.
  • Ти не зможеш бути щасливою, якщо хоч коли-небудь не відчуєш себе нещасною!
  • На світі стільки прекрасного, якщо уважно подивитися.
  • Я люблю тебе. Пам'ятай про це. Вони не зможуть цього забрати.
  • Музикою, — думаю я, — поруч з ним я стаю музикою.
  • Той, хто високо злітає, ризикує низько впасти. Зате він пізнає політ.
  • Ось ще зарубка на пам'ять: люди живуть надією. Навіть після смерті надія — єдине, що не дає остаточно померти.
  • Дивно, як багато можна знати про людину і в той же час не знати нічого. І сподіватися, що коли-небудь доберешся до суті.
  • Велику частину часу — дев'яносто дев'ять відсотків — ти просто не знаєш, як і чому переплетені нитки, і це нормально. Зробиш добро, і трапиться зло. Зробиш зло, і трапиться добро. Нічого не зробиш і все вибухне. І тільки дуже, дуже рідко, коли завдяки чуду випадковостей і збігів метелики б'ють крилами рівно так, як потрібно, і всі нитки на хвилину сплітаються разом, тобі випадає шанс вчинити правильно.
  • Ми вибрали один одного, і весь світ може йти під три чорт.
  • Весь сенс дорослішання — навчитися залишатися серед тих, хто сміється.
  • ...закохуватись можна лише в тих, хто готовий покохати тебе.
  • Якщо коли-небудь побажаєте повернутися в минуле, просто підніміть очі.
  • Напевно, всі розставання подібні стрибка з обриву. Найскладніше — зважитися. Як тільки опинишся в повітрі, тобі доведеться відпустити.
  • Знаєш, коли ми остаточно втрачаємо дорогих нам людей? Коли більше не відчуваємо болю від їх втрати.
  • Їй-богу, хлопці — це як собаки. Їм потрібно, щоб їх гладили, годували і пускали в ліжко.
  • Хороший друг зберігає секрети. Кращий друг допомагає зберігати секрети.
  • У фільмах завжди зрозуміло, коли люди призначені один для одного, тому що наростає фонова музика — нерозумно, зате вірно.
  • Не можна вірити всьому, що чуєте.
  • - Що тепер з нами буде? - запитує він.
- Все, що захочеш, - відповідаю я.
  • ..нова пара взуття здатна змінити все життя.
  • Але, як і з багатьма іншими речами, чим більше ти брешеш, тим легше стає це робити.
  • Він веде себе так, ніби світ - це величезний блискучий подарунок, який він розгортає щоранку.
  • Всьому приходить кінець, люди йдуть далі і не озираються назад. І правильно роблять.
  • Дивно, як багато можна знати про людину і в той же час не знати нічого. І сподіватися, що коли-небудь доберешся до суті.
  • Думаю, що такі усі, хто любить: ти повинен зуміти від чогось відмовитися. Іноді ти повинен відмовитися від тих, кого любиш.
  • За тяжіння закоханих гравітація не відповідає.
  • Знаєш, коли ми остаточно втрачаємо дорогих нам людей? Коли більше не відчуваємо болю від їх втрати.
  • Зносьте стіни. Зрештою, саме в цьому суть. Ви не знаєте, що станеться, якщо ви знесете стіну. Ви не можете заглянути через неї, не можете дізнатися, що це принесе - свободу або загибель, розв'язку або хаос. Це може бути рай, а може - крах. Зносьте стіни. Інакше вам доведеться жити в тісноті, в страху, зводячи барикади проти незвіданого, підносячи молитви проти темряви, читаючи вірші страху і напруженості. Інакше ви ніколи не пізнаєте пекла - але ніколи і не обрете царство небесне. Ви ніколи не вдихнете свіжого повітря і не зазнаєте польоту. Всі ви, де б ви не були - в ваших чудових містах і глухих містечках. Шукайте, де твердо, знайдіть ланки металу і щілину, уламки каменю, що заповнюють ваш шлунок. І тягніть, тягніть, тягніть. Я заключу із вами договір: я буду це робити, якщо це робитимете ви, відтепер і навіки. Зносьте стіни.
  • Зрештою, в цьому весь сенс - свобода вибирати, свобода бути поруч, дивитися один на одного, торкатися, кохати.
  • Любов - одне-єдине слово, воно як серпанок, воно коротке і точне, як вістря. Так, саме так - вістря, лезо. Воно проходить через твоє життя і розрізає його надвоє. На «до» і «після». І весь світ теж розпадається на дві половини. До і після…
  • Люди дивні істоти. Можна бачити їх кожен день, думати, ніби знаєш їх, і раптово виявити, що зовсім не знаєш.
  • На світі стільки прекрасного, якщо уважно подивитися.
  • Напевно, так люди стають близькими-вони заліковують один одному рани.
  • Не можна вірити всьому, що чуєте.
  • Неважливо, що трапилося, неважливо, наскільки все погано, - у неї є вибір. Не всім так щастить.
  • Ненависть - не найнебезпечніша річ, Ліна. Байдужість - ось що страшно.
  • Ось що буває, коли намагаєшся допомогти людям. Потрапляєш в повне лайно.
  • Ось що значить бути кращими друзями. Ось для чого вони потрібні. Щоб допомогти не зірватися в прірву.
  • Роздуми ще нікому не йшли на користь, що б там не говорили батьки, вчителі та диваки з наукового клубу.
  • Ти не можеш любити в повній мірі, якщо тебе не люблять у відповідь.
  • Той, хто високо злітає, ризикує низько впасти. Зате він пізнає політ.
  • У дитинстві мрієш швидше вирости, а пізніше шкодуєш, що не можеш знову стати дитиною.
  • Я краще помру на власних умовах, ніж житиму за їхніми правилами.
  • Якщо сенс твого життя в тому, щоб просто плисти за течією, то це не життя. Я знаю, що весь сенс - причому єдиний- в тому, щоб знайти те, що для тебе найважливіше, і не відпускати це від себе, і боротися за це, і нікому не дозволяти у тебе це відібрати[1].

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]