Йосип Кириленко

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосип Кириленко
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Йосип Кириленко (*д/н —після 1710) — український політичний та військовий діяч, кошовий отаман Війська Запорозького.

Цитати[ред.]

З листа до Івана Скоропадського, 2 червня 1710 р.[ред.]

  •  

Пожалься Боже! Сам добровільно шию свою в тяжке московське ярмо вкладаєш і Вітчизну нашу у нього впрягаєш. Хто тоне, той і інших у ту ж пагубну тоню за собою тягне[1].

  •  

Наперед треба із совістю своєю порахуватися[1].

  •  

Чи ж то є зваба і зрада, коли хто має горливе до Вітчизни дбання[1]?

  •  

Згубою Вітчизни ні для чого тішитися[1]!

  •  

Аби тільки Вітчизни своєї не губили і за влади, соболі й маєтності Москві її не запровадили[1]!

  •  

Кожному віку не пережити, і все треба по смерті залишити, а як вічно Вітчизну загубите і в рабство московське віддасте, то народ, який стогне під ігом, на кого буде плакати й нарікати[1]?

  •  

Не надовго кожному нестало служити, невдовзі зможуть такого правду пізнати.[1]

  •  

Отож нехай кожен здоровим розумом розсудить, хто тут є змінником: чи ми і городові козаки, котрі для самого імені козацького і для вольностей козацьких без жодної плати, не хоронячи крові, життя, відваги і останньої худоби, служили царській величності вірно, чи Москва, котра обіцянку свою на збереження нас при правах та вольностях, вічно непорушних, поприсяжно змінила[1]?

  •  

І самі пропадете, і Вітчизну загубите[1]!

  •  

Ліпше згубців, як кукіль із пшениці вигубити, аніж би за їхнім приводом мала б Вітчизна гинути[2].

  •  

Не маєш нас вольностями обнадіювати, булучи у сам невільником[2]!

  •  

Не скусиш нас московською оманою, бо знаємо: давно розумом і самим ділом досвідчилися правди московської[2].

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7


Bookmark-new.svg