Жан-Поль Бельмондо

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-Поль Бельмондо
Jean-Paul Belmondo 2001.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Жан-Поль Бельмондо́ (фр. Jean-Paul Belmondo; нар. 1933) — французький актор, славу якому принесла роль у маніфесті французької «нової хвилі» — фільмі «На останньому подиху» (1960). У перших своїх картинах він створив образ юного бунтаря з чарівною усмішкою (нагадував голлівудського Джеймса Діна), став об'єктом культового поклоніння європейської молоді («бельмондизм»). У зрілішому віці переметнувся на гострохарактерні ролі в комедіях та бойовиках.

Цитати[ред.]

  •  

Жінка — єдиний подарунок, який сам себе упаковує[1].

  •  

Жінки, яким за тридцять, перебувають у своїй найкращій формі, але чоловіки, яким за тридцять, занадто старі, щоб це зрозуміти[1].

  •  

Жінка, яка здається занадто швидко, потім організовує опір методом диверсії[1].

  •  

Для мене доводи серця важливіші доводів розуму[1].

  •  

Щодо якогось особливого секрету довголіття, то його немає. Я просто дуже хочу, щоб це тривало якомога довше, хочу жити[1].

  •  

Нічого не відкладай на потім, бо після тобі легше не буде[1].

  •  

Треба йти своїм шляхом. Не думаючи ні про кого. Роби те, що хочеш. Кожен грає по-своєму[1].

  •  

Мені завжди подобалося грати. Мені ніколи не хотілося стати паном, який щось вирішує[1].

  •  

Коли я вперше ступив на сцену, я дуже сумнівався. Я сумнівався, коли знімався в своїх перших фільмах. Але завжди треба йти вперед, проявляючи сміливість[1].

  •  

Я живу теперішнім моментом. І він прекрасний[1].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg