Ален Делон
| Ален Делон | |
| |
| французький актор | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Ален Делон (нар. 1935) — видатний французький актор кіно та театру, кінопродюсер, сценарист і режисер. Ветеран першої індокитайської війни. Вважається не лише зіркою та секс-символом європейського кінематографа, а й найкрасивішим актором кіно за всю історію.
Цитати Делона[ред.]
Моя кар'єра не має нічого спільного з комедійною діяльністю. Комедіант — це покликання. Це суттєва різниця — і тут немає нічого принизливого — між Бельмондо та Делоном. Я — актор, Жан-Поль — комедіант. Комедіант грає, він роками вчиться, поки актор живе. Я завжди жив своїми ролями. Я ніколи не грав. Актор — випадковість. Я — випадковість. Моє життя — випадковість. Моя кар'єра — випадковість. — Ален Делон, порівнюючи себе зі своїм другом, Жаном-Полем Бельмондо, про початок кар'єри[1] |
|||||
Ma carrière n’a rien à voir avec le métier de comédien. Comédien, c’est une vocation. C’est la différence essentielle – et il n’y a rien de péjoratif ici – entre Belmondo et Delon. Je suis un acteur, Jean-Paul est un comédien. Un comédien joue, il passe des années à apprendre, alors que l’acteur vit. Moi, j’ai toujours vécu mes rôles. Je n’ai jamais joué. Un acteur est un accident. Je suis un accident. Ma vie est un accident. Ma carrière est un accident. |
Я нічого не вмів робити. Аллегре так подивився на мене і сказав: «Слухай мене уважно, Алене. Говори так, як говориш зі мною. Дивись, як ти дивишся на мене. Слухай, як ти слухаєш мене. Не грай, живи». Це все змінило. Якби Ів Аллегре не сказав мені цього, у мене б не було цієї кар’єри. — про дебют в кіно та слова Іва Аллегре, режисера першого фільму, де зіграв Ален Делон[2] |
|||||
Je ne savais rien faire. Allégret m'a regardé comme ça et il m'a dit: " Écoute-moi bien, Alain. Parle comme tu me parles. Regarde comme tu me regardes. Écoute comme tu m'écoutes. Ne joue pas, vis ". Ça a tout changé. Si Yves Allégret ne m'avait pas dit ça, je n'aurais pas eu cette carrière. |
Він [ Жан Габен ] був босом, він — мій метр… …Він називав мене «хлопчик Ален», і мені пощастило називати його просто «Жаном». — про Жана Габена[3] |
|||||
C’était le patron, c'est mon maître… …Il m'appelait «Alain le môme», et moi j'ai eu la chance de pouvoir l'appeler Jean. |
Я не зірка. Я — актор. Я роками боровся за те, щоб люди забули, що я просто симпатичний хлопчик з гарним обличчям. Це важка боротьба, але я її виграю. Я хочу, щоб люди зрозуміли, що я перш за все актор, дуже професійний, який любить кожну хвилину перебування перед камерою. Але той, хто стає дуже нещасним в ту мить, коли режисер кричить: "Знято!" — [4] |
Я все знав і все отримав. Але справжнє щастя — це віддавати. — [4] |
Ти віриш у Бога, потім перестаєш вірити, а коли ти у великій біді, ти все одно молишся. — [4] |
Я дуже добре роблю три речі: свою роботу, дурниці та дітей. — [4] |
Успіх не є ключем до щастя. Щастя — це ключ до успіху. Якщо ви любите те, що робите, ви будете успішними. — [4] |
Ніколи не можна відкриватися до кінця. Слід залишати якісь речі для себе та людей, яких любиш. — [4] |
Люблять мене чи ні — не важливо. Але якби не любили, то давно б сказали про це, і тоді б я нічого не вартував. — [4] |
Я поранений, як і всі, але я не маю права скаржитися на долю, я створений з ран і втрат, як і багато інших людей. Таке життя, і воно може бути жорстоким. — [4] |
Я люблю вставати з-за столу, коли на ньому ще не прибрано посуд. — [4] |
Про жінок[ред.]
_-_Alain_Delon,_Barbara_Lass_10.jpg)
Тим, ким я сьогодні, я зобов`язаний жінкам — тим жінкам, які любили мене, яких я любив, з дуже простих причин. Я робив це з любові до них, щоб бути для них найкращим. — [4] |
Я ні з ким не заграю й ні від кого не ховаюсь. Я такий, який є. Ви маєте повне право прийняти мене чи відкинути. Попри те, що про мене пишуть, я дуже чутливий і емоційний. Я маю на це право. Хіба я інакше міг би стати актором, великим актором? Я більше за інших відчуваю щастя та страждання. — в інтерв`ю журналу ELLE в 1977 році[4] |
Ви знаєте, що сказав Фелліні перед смертю? "От би ще раз побути закоханим!". Думати про це в момент відходу — приголомшливо, чи не так? Зараз не заведено говорити чоловікам: "Чого я тобі бажаю, то це любові до жінки". Але любити щиро та по-справжньому — ось що важливо! Немає нічого важливішого! — [4] |
Я абсолютно чітко знаю, що ніколи не спокушав жінку. Під словом "спокушав" я маю на увазі — не "кадрив". Завжди все вирішувала жінка. — [4] |
Про політику[ред.]
Ви не заслуговуєте на те, що переживаєте, не заслуговуєте на те, що зараз переживає Україна, що переживає ваш народ. Найбільше на світі ви заслуговуєте, щоб війна закінчилася. Ви нічого не зробили, щоб її спровокувати. Є речі, які я не розумію. Цю війну я не можу прийняти. Якби я був на 50 років молодшим, я вступив би до армії України. — про російське вторгнення в Україну під час розмови президентом України, Володимиром Зеленським, в ефірі телеканалу TV5 Monde[5] |
Цитати про Делона[ред.]
Він популярний, як Наполеон. |
|||||
| — невідомий кінокритик[6] |
Примітки[ред.]
- ↑ Ludivine Trichot (2018-09-21). Alain Delon : «Aujourd'hui, on n'écrit plus pour des stars mais pour du pognon».
- ↑ Marion van Renterghem Alain Delon: «Je me souviens» // Vanity Fair. — 2017. — № 49. — P. 38—47.
- ↑ Klhoé Dominguez (2016-12-12). Gabin, Schneider, Belmondo : Alain Delon raconte ses amitiés. Процитовано 2017-05-18.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Алену Делону — 88: цитати французького секс-символа про жінок, кохання та кіно (2023-11-08). Процитовано 2023-12-23.
- ↑ Марина Корзун (2022-09-24). Ален Делон: Якби я був на 50 років молодшим, я вступив би до армії України. Процитовано 2023-12-23.
- ↑ Всесвіт, 1966, с. 84
Джерела[ред.]
- Ален Делон // Всесвіт. — 1966. — № 11 (101). — С. 84—85.