Енвер Ізмайлов

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енвер Ізмайлов
Enver Izmaylov.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Енве́р Серве́рович Ізма́йлов (крим. Enver İzmaylov; нар. 12 червня 1955, Фергана, Узбекистан) — український кримськотатарський віртуоз-гітарист, композитор; народний артист України (2009).

Цитати Енвера Ізмайлова[ред.]

  •  

Я у Львові не дуже часто буваю, але скажу, що тут народ дуже дружній і дуже любить музику, мистецтво. І без снобізму.[1]11 травня 2011

  •  

Я граю і традиційно на гітарі. Просто тепінг для мене найкращий спосіб, найбільш прийнятний, найбільш близький. Тепінг для мене найцікавіша манера гри. Тепінг – це гра ведучого.[1]11 травня 2011

  •  

Музика народилася раніше від політики, тому музика не залежить від політики. У ній можна грати все що хочеш, її кожен розуміє по своєму. Щастя в тому, що музика говорить на своїй мові, яка нікому не зрозуміла, але всі можуть здогадуватися…[1]Про свою аполітичність, 11 травня 2011.

  •  

В моїй душі і душах моїх братів поселилася тривога. Тому що, за великим рахунком, в Криму розігрується наша карта. У нас є серйозні побоювання, що якщо ми увійдемо до складу Росії, то може повторитися 1944 рік. Я знаю, Путін розмовляв з Мустафою Джемілєвим, нашому народові начебто обіцяні посади в кримському парламенті. Не знаю, чи можна політикам вірити. Я людина, яка намагається триматися від них подалі. Мені посад ніяких не треба. Моя професія музикант, а музика потрібна всім — багатим і бідним. Хоча в такий тривожний час складно опинитися поза політикою. Волею-неволею стаєш учасником подій. Звичайно, я теж беру участь в акціях, організованих татарами, щоб втихомирити гарячі голови. Намагаюся донести до людей розуміння того, що життя одне і не треба йти на той світ по лікоть в крові. Тому що ця кров буде потім на ваших дітях і онуках.

 

В моей душе и душах моих братьев поселилась тревога. Потому что, по большому счету, в Крыму разыгрывается наша карта. У нас есть серьезные опасения, что если мы войдем в состав России, то может повториться 1944 год. Я знаю, Путин разговаривал с Мустафой Джемилевым, нашему народу вроде бы обещаны должности в крымском парламенте. Не знаю, можно ли политикам верить. Я человек, который старается держаться от них подальше. Мне должностей никаких не надо. Моя профессия музыкант, а музыка нужна всем — богатым и бедным. Хотя в такое тревожное время сложно оказаться вне политики. Волей-неволей становишься участником событий. Конечно, я тоже принимаю участие в акциях, организованных татарами, чтобы утихомирить горячие головы. Стараюсь донести до людей понимание того, что жизнь одна и не надо уходить на тот свет по локоть в крови. Потому что эта кровь будет потом на ваших детях и внуках.[2]

  •  

Просто смішними здаються доводи, які лунають з новин російських каналів про те, що Криму загрожують бандерівці. Я був у Львові багато разів, ніхто не обмежував мене в моїх правах говорити російською мовою. Я ніколи не відчував на собі навіть якихось косих поглядів. Звідки взялася ця ворожість? Де знайшли бандерівців? Вся ця пропаганда, страшилки складаються не українською стороною. Але люди все одно бояться, вони налякані. Мені це нагадує ситуацію з поверненням татарського народу в Крим. Коли ми почали приїжджати до себе на батьківщину, нами лякали місцеве населення Криму. Говорили, що ми одноокі, однорукі, їмо дітей, п'ємо кров. Рекомендували не водити дітей до школи, де є татари. Це були все ті ж страшилки! — 15 березня 2014

 

Просто смешными кажутся доводы, звучащие из новостей российских каналов о том, что Крыму угрожают бандеровцы. Я был во Львове много раз, никто не ущемлял меня в моих правах говорить на русском языке. Я никогда не ощущал на себе даже каких-то косых взглядов. Откуда взялась эта враждебность? Где нашли бандеровцев? Вся эта пропаганда, страшилки сочиняются не украинской стороной. Но люди все равно боятся, они напуганы. Мне это напоминает ситуацию с возвращением татарского народа в Крым. Когда мы начали приезжать к себе на родину, нами пугали местное население Крыма. Говорили, что мы одноглазые, однорукие, едим детей, пьем кровь. Рекомендовали не водить детей в школу, где есть татары. Это были все те же страшилки![2]

  •  

Довелося пережити чимало, щоб врешті-решт люди зрозуміли, що ми абсолютно нормальні. Зараз ми здружилися з іншими народами, у нас багато змішаних шлюбів. У Криму живе багатонаціональне населення. І коли хтось кричить про захист російськомовних, то під цим мають на увазі і татар теж, тому що ми говоримо і цією мовою. Але нас нема від кого захищати! Ми знаємо, якщо, не дай Бог, в Криму почнеться щось необоротне, в першу чергу постраждаємо ми — найменш численний народ. — 15 березня 2014

 

Пришлось пережить немало, чтобы в конце концов люди поняли, что мы абсолютно нормальные. Сейчас мы сдружились с другими народами, у нас много смешанных браков. В Крыму живет многонациональное население. И когда кто-то кричит о защите русскоязычных, то под этим подразумевают и татар тоже, потому что мы говорим и на этом языке. Но нас не от кого защищать! Мы знаем, если, не дай Бог, в Крыму начнется что-то необратимое, в первую очередь пострадаем мы — самый малочисленный народ.[2]

  •  

По-моєму, в цьому світі вже немає ніякої логіки: всім правлять лише гроші. Знаєте, яким я бачу ідеальний для нас Крим? Щоб [український] уряд робив те, що обіцяв, а навколо було багато гідних, порядних людей. — 15 березня 2014

 

По-моему, в настоящем мире уже нет никакой логики: всем правят лишь деньги. Знаете, каким я вижу идеальный для нас Крым? Чтобы правительство делало то, что обещало, а вокруг было много достойных, порядочных людей.[2]

  •  

Але, знаєте, починаючи з 1989 року, коли ми сюди повернулися, я не пригадаю ніяких дій з його [уряду] боку. Ні я, ні мої близькі не отримали від уряду ніякої допомоги! Адже не секрет, що до цього дня в Криму татари продовжують самозахоплення землі. А чому? Тому що до цього змушувала неповоротка бюрократична машина. — 15 березня 2014

 

Но, знаете, начиная с 1989 года, когда мы сюда вернулись, я не припомню никаких действий с его стороны. Ни я, ни мои близкие не получили от правительства никакой помощи! Ведь не секрет, что по сей день в Крыму татары продолжают самозахват земли. А почему? Потому что к этому вынуждала неповоротливая бюрократическая машина.[2]

  •  

Так, українська держава практично нічого для нас не зробила, але й поганого ми мало від неї бачили. У мене немає ілюзій з приводу російської влади. Змінюється уряд, але розраховувати доводиться лише на самих себе. І так думає кожен татарин. Нинішнє протистояння між Україною та Росією може привести лише до глобального розширення конфлікту, крові і руйнувань. Я не вірю жодним гарантам. Найбільше на світі татари зараз бояться війни. — 15 березня 2014

 

Да, украинское государство практически ничего для нас не делало, но и плохого мы мало от него видели. У меня нет иллюзий по поводу российских властей. Меняется правительство, но рассчитывать приходится лишь на самих себя. И так думает каждый татарин. Нынешнее противостояние между Украиной и Россией может привести лишь к глобальному расширению конфликта, крови и разрушениям. Я не верю никаким гарантам. Больше всего на свете татары сейчас боятся войны.[2]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg