Еліот Гіґґінс

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Еліот Гіґґінз)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліот Гіґґінс
Eliot Higgins, Alina Polyakova (19310258089).jpg
Еліот Гіґґінс, Аліна Полякова презентують проєкт «Ховаючись на очах»; Андрій Мельник, Берлін, 2015
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Еліот Гіґґінс (англ. Eliot Higgins) (нар. 1979 р.), псевдонім Brown Moses — британський журналіст і блогер, відомий використанням свідчень з відкритих джерел — повідомлень ЗМІ та соціальних мереж — для дослідження справжніх фактів і глибокого аналізу реальних подій, зокрема в ході громадянської війни в Сирії та збиття Боїнга MH 17.

Цитати[ред.]

  •  

Я просто захопився пошуком цікавих подробиць. Їх було безліч, але більшість — фальшиві. Я зосередився на достовірній інформації. Я чітко зазначав усі джерела і завжди усі джерела і завжди усвідомлював межі своїх знань. Цей підхід згодом стане провідним принципом Bellingcat: боротися проти інформаційного хаосу потрібно за допомогою прозорості[1]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

  •  

Я знав напевне, що наша робота має стати в опозицію до традиційної журналістики найгіршого штибу. Наші джерела залишатимуться максимально відкритими для громадського контролю. Політичні процеси ніяк не мають впливати на нашу роботу. Будь-які висновки слід підкріплювати посиланнями на достовірні джерела. І нарешті, ми ніколи не продамося за наближення до влади чи саму владу. Ми — відкрита спільнота аматорів, які спільно полюють на докази[2]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

  •  

Тоді я бачив перші ознаки майбутньої інформаційної війни, хоча ще цього не усвідомлював. Репресивні держави, тривалий час негативно висвітлювані в іноземній пресі, тепер могли безпосередньо поширювати свою пропаганду за кордоном — в обхід незалежних журналістів. Дезінформація стала ключовим важелем зовнішньої політики[3]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

  •  

Чимало політиків, чиновників і високопосадовців, які ухвалюють рішення про воєнні дії, знають про сирійський конфлікт набагато менше, ніж дізнався я, просто переглядаючи відкриті джерела. Я виявив прогалину в інформаційній системі — і щодня працював над тим, щоб її заповнити[3]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

  •  

Неможливо «полагодити» інтернет, як неможливо «полагодити» світ. Утім, це не привід складати руки і впадати в песимізм. Інтернет дав нам нові безмежні можливості: час поставити їх собі на службу[3]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

  •  

Найдужче вражають матеріали, які застають тебе зненацька, непідготовленим. Коли я переглядаю кадри конфлікту, то очікую побачити поранення й смерті, морально готуюся. Але, вивчаючи фото уламків MH17, я помітив іграшку — точно таку, як у моєї доньки. Це мене потрясло[3]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

  •  

Завдяки розширеному розслідуванню катастрофи МН17 я зрозумів, що Bellingcat має ресурси для тривалих проєктів. У блозі Брауна Мозеса я зосереджувався переважно на окремих подіях громадянської війни в Сирії. Тепер я бачив, як основна група розслідувачів виходить за рамки перших успішних знахідок, об’єднує зусилля волонтерів і репортерів на місцях — і збирає воєдино набагато повнішу картину. Ми перейшли від розрізнених фактів до цілісної сукупності доказів[4]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

  •  

Ханна Елліс відзначила, що особисті асоціації з матеріалом посилюють емоційну реакцію: скажімо, жертва нагадує когось із твоїх знайомих або події відбуваються у регіоні, з яким ти пов’язаний. Тобто глибоке знання предмета, яке й робить тебе експертом, робить тебе вразливим. У роки розслідування катастрофи MH17 я уникав будь-яких контактів із родичами жертв. Тепер я усвідомлюю чому: це була інстинктивна потреба блокувати емоційний зв’язок з кадрами, які я вивчав. Щоб виконати роботу, я мав сприймати об’єкти як докази, не переймаючись їхнім емоційним значенням[3]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

  •  

Від перших днів в онлайн-розслідуваннях мене постійно непокоїло, що в цій царині бракує розмаїття. Серед нас було дуже мало жінок. Я спостерігав такі перекоси і в інших віртуальних сферах, особливо в роки активного захоплення іграми, коли я очолював команду із 40 гравців, з-поміж яких 39 були чоловіками Не варто заявляти, буцім жінки просто не цікавляться мечами й магічними змаганнями: ця проблема ширша[5]. — З книги «Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією» (2021)

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg